Завдяки притаманним людині способам сприйняття ми можемо отримати інформацію про природний та збудований навколишній світ, діяльність людей у просторі та про наші власні дії в ході аналізу. Щоправда, сприйняття завжди включає в себе процес відбору, а тому доводиться констатувати, що сприймаємо ми далеко не „все“ (напр. невидимі випромінювання; чи окремі аспекти, які ми несвідомо не сприймаємо або відфільтровуємо через відсутність інтересу до них). У зв’язку з теоретико-пізнавальною естетичною проблематикою філософ Вольфганг Велш, застерігаючи, пише: „Wahrnehmung inmitten von Heterogenität ist wahrhaftig gar nicht anders möglich denn als Mitwahrnehmung und Beachtung von Ausschlüssen. Sie verlangt eine spezifische Aufmerksamkeit auf die Blindheit des Wahrnehmens selbst (…). Eine solcherart (…) erweitere Ästhetik ist also zugleich wahrnehmungskritisch und selbstkritisch.“ (Welsch, Wolfgang: Adornos Ästhetik: Eine implizite Ästhetik des Erhabenen; in: Welsch, Wolfgang: Ästhetisches Denken; Stuttgart 2003, S. 150f) . [„Сприйняття в гетерогенності є можливим насправді лише, якщо паралельно сприймаються та беруться до уваги винятки. Воно вимагає специфічної уваги до сліпоти того, хто сприймає(…). Отже, така (…) розширена естетика є водночас самокритичною та критичною до сприйняття.“ (неавторизований переклад з німецької І. Данко)].
В даних текстах йдеться не про „красу“ та мистецькі „критерії“ і т.п. у популярному розумінні слова „естетичний = гарний“ чи в звичному філософському розумінні „дійсно, гарно й добре“, а про розвиток сприйняття в на сьогоднішній день роздробленому, гетерогенному середовищі різноманітних і протилежних цінностей та мистецької продукції.