Кожне місцезнаходження перебуває під безпосереднім впливом фактичних географічних, просторово-матеріальних, культурних умов місцевої і функціональної ситуації навколишнього простору. Його близьке та далеке оточення (мезорівні міста), що виходить за рамки мікрорівня міста, також є джерелом факторів впливу та зв’язків і таким чином поєднує певний пункт з довколишньою міською чи сільською структурою (макрорівні). Це часто доволі постійне, довготривале – змінюване та придатне до змін – включення певного пункту в довколишню місцевість підпорядковується певним зв’язкам, довготривалим умовам і традиійним способам використання та сприйняття, які в МАБ „Розвідка“ представлено в якості „параметрів місцевості“. Таку антропологічну локальну структуру зв’язків та взаємозалежностей включення певного місцезнаходження охоплює термін „місьцевість“. Зміст і процеси сплетіння традицій, які є одним з факторів, що визначають місцевість, та звичаї, що зберігаються протягом тривалого часу, - це те соціокультурне підґрунтя та етнологічні впливові величини, які важко компетентно розпізнати та дослідити (лише самим архітекторам та містопланувальникам). Хоча можна віднайти та дослідити різноманіття типових для місцевості будівельних форм та деталей, які мають будівельно-історичний характер, втім ту істинну складову, яка формує певну регіональну культуру будівництва, не можна описати, послуговуючись виключно формами архітектури та міста. Для цього потрібні додаткові знання та методи географічних, історичних, культурологічних та соціологічних наук. Це також є однією з причин для того, щоб віднести „Параметри місцевості та часу“ до операторів образу, оскільки вони порівняно незмінно та стабільно передають з покоління в покоління „регіональні будівельні світи“.
Якщо при плануванні & будівництві перебуваєш не у „рідній для себе сфері“, то для „взаємоприйнятної планувальної діяльності“ з іншим оточенням чи в іншому оточенні доведеться докласти додаткових зусиль. Займатися специфічно-іншою (за кліматичним, географічним, традиційним, мовним та соціальним типом) місцевістю з чужою культурою – це особливе випробування під час „глобального“ планування та діяльності в інших регіонах. ‒ Втім для цілей даного містобудівного навчального модуля МАБ (тут у Центральній Європі) тематика аналізу „місцевість“ та „регіональінсть“ коротко вводиться в якості важливих термінів та ілюструється на основі декількох прикладів.
У даних тренувальних завданнях, які опрацьовуються на відомій Вам території ВНЗ, відсутні окремі питання про цю комплексну тематику (порівняння культур та аналізу). Втім вона (більшою чи меншою мірою) є складовою усіх досліджуваних тем архітектури та міста. Тематика прив’язаності до місцевості може в окремих випадках проявлятися на території Вашого дослідження та під час опрацювання питань про умови виникнення пункту Вашого дослідження. Але, якщо уважно придивитися, їх можна розпізнати та охарактеризувати як „типові для Чернівців“ типові для Харкова, типові для Криму, тощо. Ґрунтовне дослідження місцезнаходження „завжди“ передбачає пошук локально-специфічних параметрів місцевості, які роблять внесок в ідентичність певного пункту та його культурне включення в довколишню місцевість.
Наступні приклади повинні допомогти Вам за допомогою (можливого) „відчудження“ розпізнати та розширити Ваш власний досвід про місто та певний пункт. Контраст із попередніми власними (суб’єктивними) переживаннями міста сенсибілізує та розвиває сприйняття „самої місцевості“ – її „genius loci“57 – і таким чином ми стаємо більш чутливими до будівельного оформлення міста та його використання, що донині було звичайною справою і здійснювалося несвідомо.
Англійський містопланувальник Гордон Каллен58 у 1988 році в уривках та за допомогою багатьох ескізів висвітлив у своїх дослідженнях найрізноманітніші аспекти, які „формують місто“ таким, яким воно повинно було б і могло б бути. Сюди належить також короткий текст під назвою „The English Climate“, де автор занотовує, що, зрештою, кожне (англійське) місто повне краси і драми, транспорту, скупчень людей, можливо, у ньому є також ріка і багато інших скарбів. Але його мешканцям зрідка вдається розглянути і побачити все це самотужки. Англійські міста здебільшого видаються атмосферно – закритими та „недоступними“, і лише деякі англійці змогли б розгледіти різницю між більш відкритими та такими, що проявляють себе як відкриті, європейськими містами. Там людина має привілей сидіти на міських вулицях і ставати частиною міського буття, розглядаючи і його – і себе – як учасника; і цей феномен те, що „(…) we mean by the magic word continental. The reason lies not in the English character but in the English climate (…).“ [„(…)ми розуміємо під магічним словом континентальний. Причина полягає не в англійському характері, а в англійському кліматі(…).“ (Неавториз. переклад І. Данко)]. Далі наведено іще кілька пропозицій, як домогтися від англійського клімату такого споглядального поводження, стати віддзеркаленням та учасником у громадському просторі. Стосовно теми „місцевості“ ця ремарка про географічні погодні умови є прикладом і доказом того, яким впливовим фактором та регулятором поведінки для громадського простору є регіональні та кліматичні умови.
Схожий „чужий“ досвід щодо сприйняття світла та щодо „культури світла“ у різних містах та регіонах світу описує німецька планувальниця освітлення Ульріке Бранді з Гамбурга. „Різноманітне ставлення людей до світла залежить від градусів широти території, де вони проживають, та пов’язаних з ними відповідними фазами сутінків і можливостями людського ока пристосовуватися до різної яскравості довколишнього середовища. Перехід до оптимальної світлової чутливості ока наша сітківка здійснює із певною затримкою. Лише через приблизно 20 хвилин ми можемо бачити в темряві. При цьому, наприклад, на півночі в Гамбурзі ставлення людей до світла є абсолютно іншим, ніж у людей, що живуть на екваторі, де відсутня фаза сутінків, і очі людей не можуть звикнути до темряви. Саме тому у цій місцевості хотіли б якнайшвидше замінити меркнуче денне світло, на якомога яскравіше штучне освітлення. Таким чином на території екватора для освітлення міст частково користуються попитом яскраві кольори світлового випромінювання від 5.000 до 8.000 кельвінів. У нас це швидше викличе шок. У Гамбурзі такі кольори світла є непотрібними, тут надають перевагу теплому світлу, далі на північ люди потребують ще меншої кількості світла для освітлення довколишнього середовища. (…) Незважаючи на те, що міста, аеропорти, магазини стають дедалі подібнішими, ставлення до світла у цих місцевостях залишається різним. (…) Природне світло постійно пов’язане з ландшафтом – і відповідне ставлення до світла впливає також на наше розуміння самих себе, наше почуття батьківщини.“59
У наведеному нижче короткому переліку деяких параметрів місцевості несистематично представлено кілька типових для певного регіону аспектів, на прикладах висвітлюється багатогранна тематика „місцевості“ та „регіонального характеру“, яка, зрештою, потребує широкого змістового аналізу і глибокого опрацювання відповідної „регіональної культури будівництва60. Відібрані приклади можуть стати поштовхом до того, щоб поглянути на своє місто „чужими очима“ та власними очима відшукати в чужому місті його (можливі) інакші основні риси та деталі. Поряд із загальними, міжконтинентальними, регіональними і географічними параметрами місцевості та культурними феноменами представлено також деякі „невеликі“, типові будівельно-культурні аспекти та характерні особливості. Вони демонструють, що місцевий спосіб життя, умови, традиції, мода та норми можуть на всіх рівнях продукувати оформлення та деталі, тобто беруть участь у формуванні культурно-зумовленого будівельного вираження міст та будівель.
---
57: Norberg-Schulz, Christian: Genius Loci. Landschaft, Lebensraum, Baukunst; Stuttgart 1982
58: Cullen, Gordon: The Concise Townscape; Reprint; London / Singapore / Sydney / Wellington 1988; S. 162f
59: Ульріке Бранді, с. 12ff (2017)
60: Див., напр., „Kritischer Regionalismus“: Frampton, Kenneth: Die Architektur der Moderne. Eine kritische Baugeschichte; 1. Auflage der überarbeiteten und erweiterten Neuausgabe in deutscher Sprache (der 8. Auflage) München 2010; особливо III частина, глава 5: Kritischer Regionalismus: moderne Architektur und kulturelle Identität, S. 269 – 279