Містобудівний аналіз - у разі широкого змістового підходу - повинен сприяти розвідці основ для містобудівного та архітектурного проекту певного місцезнаходження. Він охоплює суттєві місцеві реалії та описує результати їх аналізу. При цьому допоміжною є відкрита, адаптована відповідно до змісту схема аналізу та планування, яка рівноцінно охоплює як соціально-просторові, такі як пов’язані з використанням міського простору методи дослідження, як архітектурну, так і будівельно-історичну проблематику міського простору. Обидві тематичні сфери, тобто соціальна та матеріальна, – використання міста & образ міста – нероздільно пов’язані між собою та зумовлюють одна одну. Хоча з виробничо-технічних та методичних причин ці теми та проблематика, в тому числі й спеціалізовано, здебільшого розподіляються (див. тут пункти 3.3 та 3.4), втім вони можуть бути поєднаними за змістом за допомогою біполярного способу пізнання (евристика). Внаслідок цього, залежно від потреби та можливості, можна також концептуально долучити методичні об’єднуючі пункти, відповідні архітектурно-теоретичні та містобудівні концепти та моделі. Таким чином, для того щоб надати широку базу для містобудівного дослідження та поставленого за мету планувального і проектного рішення, можуть бути поєднані та використані схожі теоретичні принципи чи типи мислення з інших дисциплін, таких як архітектурна психологія, соціологія міста, географія міста, планування інфраструктури та ін., а також з гуманітарних наук.