2.4.2 Місто як структура
Іншим шляхом поєднання міської багатогранності є відповідність між різними рівнями масштабу та певними урбаністичними обставинами і соціо-урбаністичними відношеннями, які за допомогою масштабу демонструють їх зв'язок з ступенем розширення та залежною від нього щільністю інформації. При цьому завжди зрозуміло, що те, що розглядається, завжди є частиною чогось цілого або ж навпаки містить велику кількість інших частин, які репрезентують всі реалії певних єдностей навколишнього світу. Завдяки відокремленню рівнів ми отримуємо враження складеного, ієрархічно поєднаного сприйняття та репрезентації міста. Реляційні зв’язки та поєднання при цьому відходять на задній план, хоча вони й формують „буденне життя міста“.
Аналітичні кроки та методи виявлення для розвідки певного пункту орієнтуються з – поміж іншого й на різні рівні масштабу, які виправдали себе в архітектурі. Масштаби від 1:1 до приблизно 1:25 для менших мікрорівнів для будівництва; від 1:50 до 1:250 ‒ за потреби також 1:500 ‒ для будівель і незабудованих ділянок (мезорівні) також для будівництва, а ще й для містобудування, і від близько 1:500 до близько 1:10.000 – для містобудівних та містопланувальних, урбаністичних макрорівнів. У регіональному та територіальному плануванні використовуються теж дрібніші масштаби. Для демонстрації ландшафтного середовища також використовують більші, вищі масштаби, щоб відобразити та охопити зв’язки на великій площі(див. зображ.).
Щоправда, неможливо встановити чітку відповідність між певними рівнями масштабу та «чисто-містобудівним» плануванням, оскільки абсолютно всі рівні можуть відігравати різну роль в залежності від конкретної ситуації: наприклад, деталі замощення у масштабі 1:10 в громадському просторі чи обширні (візуальні) кріплення, які є важливими, наприклад, при будівництві башти. У реальному, збудованому та природному навколишньому середовищі зазвичай усе з усім пов’язане.