5.10 Екскурс №10. Уподобання – правильно & неправильно (КоФо-2)
„УПОДОБАННЯ – АБО ПРАВИЛЬНО / НЕПРАВИЛЬНО“ У ТЕМАТИЦІ, ЯКА ПОВ’ЯЗАНА З ХУДОЖНІМ РІШЕННЯМ
Коли йдеться про питання щодо художнього рішення, (часто) важко говорити про ‚правильно‘ чи ‚неправильно‘ (тобто фактично: щось оцінюється так або інакше!). Для того, щоб цього уникнути, здебільшого використовують стандартне речення: ‚Дане питання є питанням смаку!‘ Інша поширена стратегія (оцінки- / дискусії-) полягає в тому, що в якості масштабу постає власний ‚смак‘ (= суб’єктивний канон цінностей); якщо художнє рішення, яке підлягає розгляду, співпадає з власним каноном, то будівля є „хорошою“ (= правильною = якісною 1 ); якщо ж ні – то поганою = неправильною. Це також ‚суб’єктивне судження‘; подібне до ‚питання смаку‘ чи (особистого) уподобання.
Уподобання чи питання смаку мають приватну, нефахову природу. Кожен сам вирішує, надавати перевагу „Бітлз“ чи Френку Сінатрі, чи Моцарту – чи певному кольору („кобальтово-синій!“)…; і це не привід для дискусій, можливим є хіба що спілкування, яке передбачає обмін інформацією: це подобається тобі – це подобається мені.
Втім в архітектурі висловлювання ‚правильно < > неправильно’ також можна зустріти у питаннях щодо художнього оформлення, принаймні, коли йдеться про певного „рівня“ питання про якість та при використанні системного мислення, яке полягає в тому, щоб під час огляду певної речі (напр., фасаду) концентрувати свою увагу на ‚фундаментальних‘ та основних системних задумах, які формують концепт об’єкту розгляду; наприклад:
- (історична) система
- певний порядок, якого прагнули досягнути
- цілісність (тобто відсутність ‚розривів‘)
- послідовне дотримання певної художньої ідеї чи лінії
- логічність художніх частин
- можливість розрізнення / взаємозв’язок сукупної системи та підсистем чи субсистем
- (якщо ‚розрив‘ чи колаж є художнім концептом:) ці підходи та способи проектування також мають правила, які можна визначити.
Приклади для ‚правильно / неправильно‘ на „нижчому рівні складності“ з короткими обґрунтуваннями:
Головний фасад торгового центру:
Існує мінімальний та максимальний показник відступу для розташованого під кантом даху ряду малих вікон, для того щоб, по-перше, ряд з малими вікнами міг вільно розгортатися, та, по-друге, щоб зберегти зв'язок з розташованими нижче частинами фасаду, з великими вікнами. Слід розрізняти: відстань до канту даху чи аттики та відстань до розташованого нижче ряду великих вікон, під яким зміщено розташовано іще один ряд великих вікон.
- Відстань під рядом малих вікон є надто малою (жовта стрілка); “стрічка“ малих вікон, яка має сильний горизонтальний вплив, не може розгорнутися; відстань між двома типами вікон є недостатньою.
- „ Враження утвореної малими вікнами горизонтальної стрічки“, яка зверху завершує фасад можна підсилити, якщо звільнити ряд вікон від ритму відстані вікон, що знаходяться нижче. (ряд великих вікон нижче).
- Обидва ряди вікон другого і третього поверхів мають „неспокійний“ вплив, оскільки вони не узгоджені між собою ритмічно (віконна вісь: зелена лінія).
- Отже, дещо незрозумілим чином зливаються три, зрештою, різні завдання даних трьох типів вікон.
Два кути будинку для пристарілих:
Тема „окрема кутова опора білого кольору“ – як контраст до інших цегляних фасадів – використовується по-різному:
- як чергування двох типів формування кута = (див. нижче коментар)
- „тектонічно“, виділяючи в такий спосіб несучий кут, = втім цегляний кут виглядає більш масивним, більш „несучим“ та здійснює навантаження на передній кут; а кут, розташований позаду, виглядає як двоповерховий цокольний поверх з „легшою“ конструкцією на третьому поверсі.
- „нетектонічне“ використання. Не функціонує правильно, оскільки такий (змурований з цегли) кут завжди тримає вагу; а біла кутова опора є надто масивною для того, щоб створити ефект класичного кутового вікна.
- за певним правилом? яким?: - довільний розподіл лише 2 : 1? = три поверхи для цього недостатньо.
- Передній кут з двома білими кутовими опорами внизу та задній кут з одною зверху? = отже, нетектонічне використання? проте в даному випадку не можна говорити, що „умисна довільність“ є темою художнього рішення…
- Обидві конструкції кута є надто подібними (їх кількість „недостатня“), для того щоб вони могли спричиняти зворотно-поступальний ефект та ефект коливання (що також могло б бути метою художнього рішення…)
- Або ж слід розглядати обидві кутові конструкції, враховуючи їх зв'язок з довгим фасадом позаду (та решту фасаду, який ми не можемо побачити), де білі опори іще частіше використовуються для розподілу вікон? Щоправда, враховуючи можливу видимість, це побачити не вдасться! 2
Таким чином в результаті огляду на місцевості не можна дати чітку відповідь на те, яким був художній / композиційний задум такої конструкції кутів. Можна тільки сказати: це повинно бути заходом, що передбачає втілення певного художнього рішення.
Можливі також інші сп роби інтерпретації…
„Екскурс в екскурсі“:
Раніше – а дехто іще й сьогодні – були впевнені в своїх поглядах і вважали, що мають рацію в питаннях, що стосуються художнього рішення. Знаний архітектор Фрідріх Кремер під час конкурсу у 1948 році написав про свою пропозицію фасаду для старої частини міста Брауншвайг „ПРАВИЛЬНО“; а про фіктивно-традиційну розгортку фасаду: „НЕПРАВИЛЬНО“; див. підрозділ 2.3., третьої частини „KoФo-2“, частина 2.3., джерело зображення: ‚Конкурс „Стара вага“ в м. Брауншвайг‘ – розробка Фрідріха Кремера (перша премія); джерело: Baumeister Heft 57 Mai / Juni / Juli 1948, S. 214 – 215.
Див виноску 3 4
І на завершення
цього невеликого „роздаткового матеріалу“ цитата Вілема Флюссера (1920 – 1991):
„Dinge so anzusehen, als sähe man sie zum erstenmal, ist eine Methode, um an ihnen bisher unbeachtete Aspekte zu entdecken. Es ist eine gewaltige und fruchtbare Methode, aber sie erfordert strenge Disziplin und kann darum leicht mißlingen. Die Disziplin besteht im Grunde in einem Vergessen, einem Ausklammern der Gewöhnung an das gesehene Ding, also aller Erfahrung und Kenntnis von dem Ding. Dies ist schwierig, weil es bekanntlich leichter ist zu lernen als zu vergessen. Aber selbst wenn diese Methode des absichtlichen Vergessens nicht gelingen sollte, so bringt ihre Anwendung doch Überraschendes zutage, und zwar tut sie das eben dank unserer Unfähigkeit, sie diszipliniert anzuwenden. (…)“ 5
Klaus Brendle (занотовано 21.10.2017)
[„Дивитися на речі так, неначе бачиш їх вперше – це метод, який допомагає відкрити в них ті аспекти, на які раніше не звертав увагу. Це потужний та жахливий метод, але він вимагає суворої дисципліни і саме тому легко може зазнати краху. Власне кажучи, дисципліна полягає в забутті, абстрагуванні від звички до речі, яку вже бачив, тобто від усього досвіду та знань про цю річ. Це складно, тому що, як відомо, вчитися легше, ніж забувати. Але навіть якщо метод умисного забуття не вдасться, то його використання видасть на-гора дещо вражаюче, і зробить воно це саме завдяки нашій нездатності, дисципліновано його застосовувати. (…)“ (Неавториз. переклад І. Данко)].
1: див. також екскурс № 7 „Архітектурні якості“
2: щоправда – і лише – на розгортці всього фасаду будівлі (в бюро архітекторів…)
3: Abb. 1 – Зображ.1. Приклад хорошого старішого сільського будинку(зображ. ліворуч). Abb. 2 – Зображ. 2. Приклад поганого нового сільського будинку(зображ. праворуч).
4: Frick, Otto: Gestaltungslehre. Leitfaden für den Unterricht an Baugewerkeschulen und verwandten technischen Lehranstalten. Erster Teil: Die Gestaltung freistehender Landhausbauten. Mit 109 Abbildungen im Text; Leipzig und Berlin 1911, S. 2 – 3; зображ. 1 та зображ. 2 [фрагменти сторінок; виділення тексту жирним шрифтом – від автора; обидва зображення взято з: Schultze-Naumburg, Paul: Kulturarbeiten; Bd. III: Dörfer und Kolonien; München 1908, o. Seitenangabe]
5: джерело: Flusser, Vilém: Dinge und Undinge. Phänomenologische Skizzen; München / Wien 1993, S. 53 [виділення тексту жирним шрифтом – від автора]