3.2.5 „Рятувати часи?“ ‒ охорона історичних пам’яток в містобудуванні
У збудованому середовищі ми знаходимо не тільки ситуації tabula rasa, які вже відбулися, але й також протилежне – захист історичних пам’яток, який здебільшого займається окремими спорудами і виник у ХІХ столітті як культурне завдання державного рівня. Вже тоді деякі фахівці, які стояли біля витоків догляду за пам’ятками (такі як Алоїз Рігль та Георг Дегіо), збагнули, що окрема споруда, яка перебуває під захистом, може зазнати негативного впливу внаслідок невірних будівельних прийомів в її близькому оточенні; отже, виникає щонайменше потреба захисту оточення. Також існують великі за площею сільські та міські комплекси, які мають велику територію і не тільки складаються з окремих висококласних будівель, співіснування, ансамбль численних простих будинків також має свою (культурно-історичну) цінність як комплекс. Саме тому в Німеччині, передусім з 70-х років ХХ століття, розвинувся термін „містобудівний пам’ятник бо місто–пам’ятник“ та відповідний планувальний та правовий інструментарій.
У модулі МАБ „Містобудування“ не представлено спеціальні види роботи для опрацювання даної тематики. В рамках „розгляду часу“ повинне бути надане достатнє підтвердження того, що передача та збереження ситуації міського простору є (в деяких частинах) „консервуючим час“ втручанням, яке піддає „шматок збудованого світу“ особливому розгляду, пізнанню, опису та планувальному регулюванню. При цьому необхідно системно проаналізувати та оцінити відповідні зумовлені часом форми споруд, для того щоб, незважаючи на необхідні оновлення, задовольнити мету „збереження“. Захист та охорона історичних пам’яток у містобудуванні – це завдання часу, щоб надати минулому майбутнє на основі масштабів сучасності: що і як слід зберегти для майбутнього?