Часові межі дослідження визначають допустимий об’єм робіт, змістове наповнення та інтенсивність роботи над місцем, яке потрібно дослідити. У науковій галузі, а також частково у містоплануванні існують довготривалі дослідження; короткі дослідження, коли необхідно за короткий час вирішити проблему або ж дослідження, які відіграють роль першого кроку для ознайомлення з обширною проблематикою та її розподілу на теми. Чим менше часу відводиться на опрацювання, тим більш цілеспрямовано та стратегічно слід завчасно обдумати та організувати етапи аналізу, для того щоб попередньо відфільтрувати суттєві теми. Завчасно слід оцінити, який обсяг роботи є обов’язковим та реальним для втілення в життя. Якщо потрібно залишити поза увагою більше, ніж те, за що можна понести відповідальність з точки зору змісту, то рекомендується перелічити проблематику (на місці і в рамках планування), яка залишилася відкритою, і вказати її як обмежувальну граничну умову опрацьованого результату аналізу.
Сам час – або ж перебіг часу – може використовуватися як зміст проектування та об’єкт планування, для того щоб попередньо визначити майбутні процеси і хід діяльності в рамках запланованого розвитку та стратегії і щоб в такий спосіб керувати ними. „Крапля камінь точить“ – хоча цей крилатий вислів містить приховану вказівку на час, він відзначає, поряд з образним матеріальним ефектом, що певна подія розгортається (довготривало), і що іноді щось навіть при найменшому втручанні може мати неочікувані, значні наслідки. Містобудівні процеси розвитку часто є довготривалими та складними для спостереження та встановлення; однак важливо натрапити на їх сліди та знати про них. Розуміння того, чи переживає те чи інше місце – стагнацію або згортання, або ж чи рухається воно поступово до успішного майбутнього після довгої „спаду“, може бути важливим для оцінки його потенціалу та для майбутнього планування. Розгляньмо тільки розвиток та критичні іміджеві оцінки Берліну 70-х років минулого століття на противагу теперішньому Берліну після повалення Берлінської стіни, що має титул „основного культурного пункту“, що розширюється, між Західною та Східною Європою.
Такі програмні судження – та імідж – базуються на наукових, містобудівних та архітектурних реаліях відповідного пункту, таких як певна структура власності, відсутні або заново віднайдені переваги місцезнаходження, на „гетерогенній відкритості“ людей стосовно питань щодо використання та організації, гнучкої поведінки з традиціями. Існують „швидкі“ та сповільнюючі, „стійкі“ міські об’єднання та місцеві структури, які потрібно виявити. Певний спосіб дій, позиції щодо політичних і екологічних питань та відношення приватної власності спричиняють сповільнення при перетворенні структур. З їх допомогою можна попередньо планувати хід часу та попередньо визначати процеси: напр., „Kleinteiligkeit ist nicht nur eine architektonische Eigenschaft, sondern hat auch etwas zu tun mit dem Verbrauch von Zeit bei möglichen Veränderungsprozessen: sie bewirkt Langsamkeit (…).“ [Дрібнодетальність – це не тільки архітектурна властивість, вона також має щось спільне із витратою часу протягом можливих процесів змін: вона спричиняє повільність (…) “(неавториз. переклад І.Данко)], наголошує Ганс Штімманн8 і звертає увагу на імпліцитну властивість різноманіття власності та довільне особисте майно. Пережиті структури, такі як невеликі приватні парцелі, часто протягом століть зберігають їх базове розташування, хоча їх власники й змінюються. Вони чинять перепону, сповільнюють обширні функціональні та будівельні зміни, а об’єднання парцелі відбувається рідше. Громадський простір і шляхи залишаються незмінними впродовж століть, як у випадку розташування незліченної кількості доріг у деяких раніше античних містах, яке зазнало лише незначних змін з часів Римської імперії.
Час, який є в розпорядженні, а також потенціал майбутнього перебігу часу – це дві граничні умови, які є значущими для рішення та проєкту. Процеси містобудівного розвитку часто тривають справді довго, сукупність заходів впливає на пізніші часові інтервали. На прикладі збудованих „індикаторів“ їх можна зафіксувати, назвати та оцінити їх наслідки. Вплив та характеристика „часу“ – це важливі аспекти для опису характеру місця, його атмосфери та планувальних умов.
---
8: Цитовано з: Denk, Andreas: Mitten im Werktag. Mit Hans Stimmann sprach Andreas Denk; in: der architekt Nr. 2 / 2017, S. 63