Доступ до того, що ми називаємо „дійсністю”, може бути різноманітним. Вдвічі більша проблема постає особою, яка займається проектуванням: під час ознайомлення з тим, що є наявним, дійсним, та під час уявлення того, що повинно стати дійсністю в майбутньому. На фоні цього балансують „теоретичні” міркування та „практична” реалізація. У зв’язку з нескінченним різноманіттям того, що вже існує, та у зв’язку з тим, що планувальна діяльність є прив’язаною до певної особи виникає потреба розібратися в тому, як поводитися з міською дійсністю: чи то щоб визначити для себе (як для особи, яка безпосередньо займається цією діяльністю)напрям і мету діяльності, чи то щоб пояснити її залученим особам та колегам, для того щоб вони своїми коректурами та сприянням також могли взяти участь у цій планувальній діяльності. Відповідне уявлення про місто та архітектуру потрібно детально пояснити, слід також змістовно охопити та висвітлити той фрагмент, який потрібно дослідити та нанести на план / запроектувати. В результаті цього поряд перебувають такі вихідні рамки:
Ці міркування показують, що поряд з цільовою дискусією необхідно подолати також теоретико-пізнавальні проблеми. Таким чином стають зрозумілими та прийнятними протиріччя між пережитою дійсністю міста, методичною та описовою моделлю міста. Як архітектори, котрі бачать, пізнають та проектують, ми знаємо, що перебуваємо під цілковитою владою постійного дискурсу та концептуальних змін. Але, можливо, саме в цьому заховані захоплення та свобода, яка дозволяє проектувати на майбутнє.
Джерело: Brendle, Klaus: Vom Ganzen ins Kleine. Innerstädtische Freiraum-Planung für Lübz/ Mecklenburg; Exkurs 1; in: Standort. Zeitschrift für Angewandte Geographie; Nr. 4, 1997, S. 25ff