Сам термін „навколишній світ“ схиляє нас до точки зору, яка стверджує, що навколишній світ знаходиться зовні, довкола людини, а отже, існує відокремлено, і людина здається при цьому чимось „іншим“, відстороненим від (навколишнього) світу; і тому може „вільно“ поводитися з ним, як з матеріальним об’єктом. Втім насправді не існує цього однозначного розмежування між людиною та навколишнім світом (суб’єкт та об’єкт), оскільки вона (людина) сама є частиною цього світу. Вона залучена до дій, вказівок, настроїв і з її власною тілесністю – чи активною, чи пасивною – знаходиться в полоні суспільних та природних процесів. Тут відкриваються детальніші та (пра-) давні можливості трактування, які можна по-філософськи осмислювати чи по-новому тематизувати залежно від культури та історичної епохи.