Екскурс №1. Про спостереження за спостерігачем (Заг. вступ-1)
„(…)‚ Спостерігач другої категорії‘ [формулювання за Нікласом Луманом] – це спостерігач за світом, який робить те, що фігури спостерігачів у картинах Фрідріха надають можливість зробити тим, хто спостерігає за картинами, а саме спостерігати за самим собою в процесі спостереження. Здається, що після 1800 року саме цей процес спостереження за світом швидко став неминучим для інтелігенції та митців. (…) …. Вже [не можна було] більше керуватися тим (…), що інша особа, з якою ти спілкуєшся чи проводиш якусь діяльність, бачить світ так само, як і ти. (…)
Фідріх, очевидно, (…) наблизився до тієї проблеми, що виникала, коли спостерігач, поглянувши на себе зі сторони, починав розуміти: його погляд та його інтерпретація речей та світу залежить від його перспективи, і у зв’язку з потенційною безкінечністю перспектив це означало, що для кожного предмета повинна існувати потенційна нескінченна кількість інтерпретацій та форм пізнання. (…) Принаймні, для Каспара Давида Фрідріха більше не було очевидним, (…) що художник, такий як він, знайшов правильне відношення до предметів світу. (…), щоб звернути увагу на здатність віднайти [самого] себе у відношенні резонансу до речей у світі, у (…) неочевидному відношенні.“ [Неавторизований переклад І.Данко]
Текст в квадратних дужках та виділення жирним шрифтом – від автора.
Gumbrecht, Hans Ulrich: Harmonie und „Abbruch“ unter dem Licht von Caspar David Friedrich; in: Gumbrecht, Hans Ulrich: Stimmungen lesen. Über eine verdeckte Wirklichkeit der Literatur; München 2011, S.88ff
Сюди ж див. картину К.Д. Фрідріха „Жінка біля вікна“ 1818-22; а також три картини К.Д. Фрідріха „Чернець на березі моря“ 1808-10 рр./ „Мандрівник над морем туману“ (1818) / „Крейдяні скелі на острові Рюген“ (1818) (див. також інші картини К.Д.Фрідріха)