Екскурс №6. Архітектура & Минуле (Містобуд.-2)
Magnago-Lampugnani, Vittorio: Architektur und Vergangenheit. Das Gestern gibt Antwort auf Fragen von heute. Die Geschichte muss wiedererkannt, aufgenommen und verarbeitet werden; in: Baukultur (Erstausgabe o. Nr.) 1979, S. 5– 91 (уривки тексту):
„(…) Кибернетика и общество“
„Описывая организм, мы не пытаемся точно определить в нем каждую молекулу и постепенно каталогизировать его молекула за молекулой; мы стремимся разрешить некоторые вопросы, раскрывающие форму строения организма(...)“2. Ці слова математика Норберта Вінера доводять використання кібернетичної моделі3 при дослідженні [італійського, історичного міста під назвою Сорано].
(…) Архітектуру можна розглядати з точки зору системно-теоретичного підходу (…) [Цей підхід] розуміння інтердисциплінарності процесів та змінного розвитку системи [повинен] слідувати усвідомленню того, що архітектура є стадією динаміки, яка розпізнає, опрацьовує, модифікує та переправляє імпульси, які надходять із абсолютно іншого спектру суміжних дисциплін. Без цієї (…) перспективи, яка в жодному разі не занижує цінність будівельного мистецтва, а лише прагне представити її в більш широкому контексті, неможливо зрозуміти жодну будівлю, не говорячи уже про місто. Але в той час як створення будівлі залежить від багатьох змінних, завершена будівля в урбаністичній структурі дуже швидко перетворюється на незмінну, якій вдається проникати в нові цикли і таким чином знову впливати на загальний процес. Фактор впливу, який, завершаючи архітектурний кругообіг, робить можливим відновлення інформації з теперішнього і минулого, - це традиція. Без попереднього оцінювання її термін може зливатися з історизуючою стагнацією, реакційним повторенням наявних даних, а також зі свідомою мисленнєвою діяльністю, що розумно використовує прогресивні сили. Вона напряму залежить від міфу, який її духовно легалізує, приєднуючи її консервативну тенденцію у зв’язку з збереженим ідейним порядком, і [вона] у системі міста відіграє роль зворотного зв’язку чи пристрою зворотного зв’язку, який у свою чергу дозволяє по-новому сприймати те, що є наявним.
Роль накопичувача інформації – якого ми можемо прирівняти до традиції – як пристрою для відбору та селекції інформації знаходиться в центрі цього функціонального розгляду. Він сприймає дані з минулого (історичні форми будівель), теперішнього (актуальні форми будівель) та майбутнього (можливі, уявні, утопічні форми будівель) та порівнює їх між собою, і, якщо це можливо, також з наявними перешкодами (послання з інших міст з новими, різними формами будівництва; революційні ідеї жителів). Тоді залежно від отриманих даних він інформує фактори контролю, які складаються з топографії, клімату, технологічного стану, соціальної структури та інших змінних. Крім того ці фактори контролю визначають вихідні дані, а саме: місцезнаходження, матеріал, конкретизовані умови життя; діяльність конструкції та, як наслідок, вихідні дані міста, які у свою чергу як елемент теперішнього знову проникають в накопичувача інформації, завершуючи цим зворотнім зв’язком архітектурний процес.
Базова кібернетична модель; із зверненням до реальних подій, потрібно розрізняти три різних типи систем.
Перша система
Спершу потрібно розглянути такий [тип системи], який функціонує за умови консервативного, незмінного накопичення інформації. Він описує примітивну архітектуру, у якій дані минулого переймають вибір вихідних даних та контроль конструювання і оформлення. З майбутнього, з уявлення можливого та експериментального, не проникає жодної інформації, і також зворотній зв'язок теперішньої діяльності є настільки обмежений, що його можна прирівняти до нуля; подача інформативних елементів накопичувачу інформації здійснюється при цьому виключно з минулого.
Ця система базується на досвіді та вже (…) вказує на недоліки такої системи. Якщо, з одного боку, вона містить велику кількість однозначної інформації, (…) зрозуміле значення, то, з іншого боку, вона є застиглою та такою, що перебуває в стані стагнації. Не маючи змоги пристосуватися до постійно змінюваних умов динамічного довколишнього світу, вона в перспективі неминуче стане музейною (…).
Друга система
Інша система, яку необхідно дослідити, поєднує сильний вплив з минулого зі здатністю пристосовуватися до теперішнього динамічного навколишнього світу. Це здійснюється через зворотній зв'язок з традиціями, який вводить у накопичувача інформації дані з теперішнього і таким чином уможливлює зміни. Якщо ці зміни в дійсності помітні лише умовно, (…) то можна відмовитися від найстаріших, найбільш застарілих та найбільш неефективних даних на користь нових ініціатив. [Це] (…) могло б (…) забезпечити виживання урбаністичної системи [в Сорано]. (…)
Третя система
При цьому імпульси минулого зводяться до нуля, в той час як для зворотного зв’язку з теперішньою ситуацією додається іще прагнення до пов’язаного з майбутнім та експериментального уявлення.
Остання система (…) безсумнівно є тією, якій притаманна властивість динамічного пристосування до навколишнього світу, а тим самим і до виживання. Єдине, чого їй не вистачає, у зв’язку з недостатнім зв’язком з минулим, того значущого, смислового змісту, який виявляє формальну цінність (…) системи (…) [історичного] будівельного мистецтва; архітектура стає безмовною.
(…)
Створення архітектури, як і проведення будь-якої іншої культурної діяльності, - це не діяльність за універсальним рецептом; а безперервний, клопіткий, іноді виснажливий пошук нових шляхів вираження (…)“
Magnago-Lampugnani, Vittorio: Architektur und Vergangenheit. Das Gestern gibt Antwort auf Fragen von heute. Die Geschichte muss wiedererkannt, aufgenommen und verarbeitet werden; in: Baukultur (Erstausgabe o. Nr.) 1979, S. 5 – 9; скорочений уривок тексту із пропуском деяких приміток; підкреслення та жирний шрифт – Клаус Брендле; чотири схеми – Oncampus.
1: Wiener, Norbert: The Human Use of Human Beings. Cybernetics and Society [1950]; London 1989 (online; дата звернення 07.07.2017), Kap. V Organization as the Message, S. 95. ‒ Цитована частина тексту не збереглася у німецькомовному перекладі на поч. шостої глави „Der Mensch – eine Nachricht“, у книзі: Wiener, Norbert: Mensch und Menschmaschine. Kybernetik und Gesellschaft; 4. unveränderte Auflage (1.Auflage 1952); Frankfurt / Main o. J. (опубліковано після 1966), S. 94. ‒ У фрагменті тексту використовуються такі кібернетично-конотовані терміни, як „накопичувач інформації, інформація, файли, вхідні дані, вихідні дані, контроль, зворотній зв'язок, конструкція, перешкода“ і т. д.
Винер Н. Кибернетика и общество [Електронний ресурс]: Пер. с англ. – М.: Издательство иностранной литературы, 1958. – Режим доступу : http://grachev62.narod.ru/wiener/cybsoc05.htm. (дата звернення 03.07.2017) ;
2: Кібернетика – наука про управління, регулювання та контроль. Для порівняння ознайомся з: Norbert Wiener: Cybernetics of Control and Communication in the Animal and the Machine; New York 1948
повернутися до 2.0. Плин часу: „Часові горизонти – (…) – Сліди часу“