Будівельні камені міста представлені здебільшого на малому просторовому та середньому просторовому рівнях (мікро- та мезорівні міста). Це площі та об’єкти (їх комбінації), які як одиничні утворення та об’єми утворюють між собою та разом з наявною топографією просторові зв’язки та конфігурації і формують певний проміжний простір. В рамках наявних модифікаторів образу (які слід концептуально розвивати у проекті) вони можуть обиратися залежно від того, якими є вимоги до їх використання. Розрізняють:
Поряд з багатьма збудованими об’єктами утворюються також приналежний специфічний довколишній простір та незабудовані ділянки, які межують з цими об’єктами чи оточують їх (наприклад, забудований квартал та його внутрішній дворик, особняк із садом та присадибною ділянкою, замок із його двором та парком). Вони формують єдине ціле, що складається із самої споруди та незабудованого простору.
Залежно від величини міста та чіткого формування чи відмежування до будівельних каменів міста можуть бути зараховані також більші одиниці, такі як частини міста, міські квартали і збудовані чи природні частини ландшафтів, зелені пояси міського простору, (великі) парки і т.д. Якщо їх можна виділити як завершені, однорідні з точки зору оформлення складові, вони утворюють завершені урбаністичні ділянки, як і, наприклад, житлові райони, вулиці, що сполучають далекі відстані, біотопи і водні ділянки і т.п. У багатьох запланованих для середньовічних міст розширеннях меж міста на початку епохи Нового часу можна чітко простежити цей завершений „характер будівельних каменів“ з погляду містобудування. Втім пізніше ця зручна для використання „метафора будівельного каменя“ розсіюється у більших, вже не придатних для огляду єдностях довколишнього світу (макрорівні міста).
Залежно від автора та від розуміння архітектури чи міста під час опису будівельних каменів міста використовується або той висновок чи підхід, який робить більший акцент на будівельній формі, або ж той, який робить наголос на функції. Альдо Россі19 наголошує на архітектурній точці зору, описуючи з архетипним походженням „архітектури міста“, що історично виниклі типології будинків первинно передавалася з покоління в покоління (а також пристосовувалися й розвивалися) як форми будівництва будинків. У виниклих в такий спосіб і збережених до нашого часу формах будівництва відбувається безперервна зміна використання, через що також часто паралельно формуються самі функції. Місто таким чином може протягом тривалого часу зберігати та утверджувати свій архітектурний образ, щоправда, у напружених взаємовідносинах між швидкою зміною функцій та незмінною типологією будівель.
Таким чином доцільно розрізняти певні конструктивні теми місця та містобудування відповідно до їх величини та сил впливу за допомогою наступних категорій будівельних каменів міста:
Зверніть увагу на те, що в архітектурі та містобудуванні часто не існує загальноприйнятих дефініцій, і тому термін „будівельний камінь міста“ використовується іншими авторами20 у фахових доповідях та в літературі частково інакше, ніж у цих МАБ-текстах.
---
19: Rossi, Aldo: Die Architektur der Stadt. Skizze zu einer grundlegenden Theorie des Urbanen; Düsseldorf 1973; автор розвиває та використовує термін „міська архітектура“ для всього міста, втім не використовує термін „будівельні камені міста“, який дозволяє розчленування на окремі частини.
20: див., напр. Bürklin, Thorsten / Peterek, Michael (2008); Herrmann, Thomas (1990); Humpert, Klaus (1997); Mäckler, Christoph / Fietz, Frank Paul / Göke, Saskia (Hrsg.) (2016); Trieb, Michael et. al. (1988). ‒ Хоча Альдо Россі не використовує термін, але його книга „Архитектура города“ (2015) робить суттєвий внесок у ґрунтовне розуміння зв’язку між містом та архітектурою міста; всі книги у списку літератури (6 МАБ).