Традиційні будівельні камені міста

4.2.1.2. Традиційні будівельні камені міста

Під даним терміном слід розуміти переважну кількість загальноприйнятих, звичних будівель певної місцевості для повсякденного життя і трудової діяльності. Можна було б також сказати, що він позначає „нормальні основні будівельні камені“ збудованого навколишнього середовища. Оскільки раніше – а в певних частинах світу також і сьогодні – окремі життєві функції не мали настільки чіткої диференціації і розподілу з просторової точки зору, а багато функцій були організовані „під одним дахом“, то минуле „проживання“ неможливо напряму порівняти з тим, що ми, зокрема в Європі, розуміємо під цим словом на сьогоднішній день²⁴. До часів Середньовіччя місто складалося з великої кількості схожих будівельних одиниць для праці та проживання, тобто з „мультифункціональних будинків“ (а також з убогих помешкань) та з незначної кількості особливих будівель для спеціального використання. Їх особлива будівельна форма, обумовлена певною особливою функцією, формувала разом з довколишніми пов’язаними „нормальними ареалами“ архітектурний образ міста (див. в якості прикладу наведене нижче історичне зображення Каїру та пункт 4.2.1.3.). Архітектор та теоретик архітектури Альдо Россі описував взаємодію „архітектури міста“, що складається з загальних „житлових ареалів“ та суспільно-орієнтованих „первинних елементів“, які в даному під модулі називаємо „особливими будівельними каменями“.

 Fig. : „Мечеть султана Хасана, Каїр, 1858 / 59“ / Єгипет

історичний образ міста із різноманіттям „традиційних будівельних каменів міста“ у зв’язку та в контексті з „особливим будівельним каменем міста“; фото на альбуміновому папері Вільгельма Гаммершмідта / bpk Nr. 00049012, Музей етнології, Берлін

Послідовне розмежування між розподіленими та різноманітними формами проживання та праці та відповідними будівельними формами відбулося в Європі під час індустріалізації. Такий прогресивний розвиток будівель та їх використання в контексті суспільного розвитку відповідає новим містобудівним формам організації та будівництва міста. Під впливом дедалі нових і нових стимулів міська забудова знову й знову переформовується та заново утворюється аж до сьогоднішнього дня, наскільки це дозволяє успадкований фактичний стан, або ж якщо він усувається або руйнується. Незважаючи на широку диференціацію, спеціалізацію та індивідуалізацію повсякденного використання, „нормальні“ будівельні камені міста²⁵ й сьогодні формують „загальне підґрунтя“ та вихідні рамки для особливих будівельних каменів міста²⁶. У „класичному, традиційному містобудуванні“ існує гармонійне відношення між масою нормальної забудови та менш значними особливими будівлями (див., наприклад, фото силуету старої частини міста Любек в підпункті 4.2.1.3.).

На основі критеріїв образу та будівельних форм можна розрізнити та розділити за категоріями окремі типи та розташування будівель, їх просторову позицію по відношенню одна до одної на основі їх типологічних типів доступу, а також за видом їх комбінацій (розміщення в ряд, кластерне утворення, штабелювання, ансамбль і т. д.). При цьому для багатьох з них пов’язані з ними незабудовані ділянки відіграють таку ж важливу роль, як і самі будівлі. Для розрізнення, категоризації та опису абстрактних, „чистих будівельних каменів міста“ Бюрлін та Петрек (2008) називають три головних аспекти, через які традиційні будівельні камені міста формують навколишнє середовище та впливають на нього:

• через їх власну випромінюючу сегментацію та форму, можливо, зумовлену внутрішніми функціональними вимогами до розподілу.
• через їх внесок у формування та створення образу міського простору, можливо, на всіх містобудівних рівнях (передусім на мікро- та мезорівнях міста).
• через вид типи доступу до них та притаманну їм функцію / притаманні функції, включаючи їх вимоги для орієнтування.

Багато з наведених тут традиційних будівельних каменів міста детально висвітлені та представлені на основі важливих для історії будівництва прикладів у невеликій книзі Бюрліна та Петерека (2008). У зв’язку з прив’язкою до місцевості, специфікацією та змішуванням різних будівельних каменів між собою виникає незліченна кількість різних варіантів та зразків основних, теоретичних традиційних будівельних каменів міста. Вони роблять суттєвий внесок у формування образу тієї чи іншої місцевості та ділянки міста і її міської архітектури (див. також інші модифікатори (підпункти 4.2.2. та 4.2.3.). Нижче ряд різноманітних традиційних будівельних каменів міста, типи їх будівництва та приклади.

a. індивідуальний житловий будинок / вілла

напр., розташований поодиноко, із довколишнім незабудованим простором, багато будівель, що вільно розташовані між собою або майже не пов’язані візуально (все ж це не будівлі – солітери, які мають вплив на міський простір та розчленовують його!; див. підпункт 4.2.1.3. „Особливі будівельні камені міста“) і т. д.

b. ряд індивідуальних будинків

напр., розташовані вздовж вулиці з одної/ двох сторін, закриті, вільно/тісно розташовані в ряд, зчеплені, аж до забудови спареними будинками, а також вільні розміщення, як-от зі зміщенням, у вигляді кривої, у вільному співвідношенні один до одного і т. д. Більше рядів індивідуальних будинків (як спорудження ряду індивідуальних будинків на аерофотознімку нижче) можуть утворювати групу; див. 4.2.1.2.g.

 Fig. : ряд індивідуальних будинків

Розташована в ряд вздовж однієї сторони вулиці нова житлова забудова та група розташованих в ряд індивідуальних будинків в західній частині міста Сальвадор у штаті Баїя / Бразилія; аерофотознімок 2016 року, зліва; поселення з розташованих в ряд спарених будинків, частково поєднаних прибудовами (прибл.1925 рік; архітектори Берґ та Пааше) Берінґштрассе, Любек, ''справа''

 Fig. : Розташована в ряд забудова, що справляє враження закритої (пізньої епохи грюндерства)

вулиця Гюстав-Кайзер-Штрассе в місті Бад-Наугайм / Німеччина, з „самобутнім“ будинком-ательє (1977 / з 2008 року перебуває під захистом пам’яток архітектури) архітектора Йоганнеса Петера Гьолцінгера (народ. 1936), ''посередині за деревом''

c. блочна забудова

напр., з різним оформленням кутів, включаючи навіть відкриті кути; від регулярної до вільної, від вільнішої до закритої або ж дещо відкритої форми аж до ансамблю великої блочної забудови (великі скульптурні ансамблі поселення 1960 ‒ 70-тих років, такі як Меркішес Фіртель у Берліні, у Штутгарті-Фрайберзі / Німеччина чи в Києві / Україна в районі Дніпра) і т. д.

 Fig. : „Блоковані будинки“

будівельний камінь міста, можливі по-різному закриті форми (зліва); з різними кутами (справа); джерело: Bürklin, Thorsten / Peterek, Michael: Stadtbausteine; Basel 2008, S. 21

 Fig. : суперблоки

Чотири відкриті блоки або „суперблоки“ (див. позначені жовтим кольором кути, прибл. 500 x 500 м) ‒ Аерофотознімок розбудованих в якості моделі блоку прибл. у 1959/60 рр. чотирьох „суперблоків“ №r. 107 / 108 та №. 307 / 308“ (''27'') у південному крилі („Asa Sul“) Бразилія; у кожному випадку чотири „суперблоки“ формують '''мікрорайон''' зі школою, торговим центром, церквою і т. д.; архітектори – Oscar Niemeyer, Marcello Campello, Sergio Rocha, José Ricardo Abreu, Luiz Acioli та інші; ландшафтний архітектор - Roberto Burle Marx; містобудування Lucio Costa (1957); Бразилія, частина DF Brasília / Бразилія (завантаж. Googlemaps 02.08.2017), ''зліва''; ''справа'': '''відкрите блочне та дворове утворення''' ‒ відкрите формування кута блоку та всі житлові будівлі на першому поверсі прохідні та нарощені за допомогою стовпів в суперблоці № 308 (на аерофотознімку ''зліва зверху''); фото – Бетанія Брендле, 2011 рік.‒ Джерело: Costa Braga, Andrea da / Falcão, Fernando A. R.: Guia de Urbanismo, Arquitetura e Arte de Brasília; Fundação Bulcão; Brasília 1997, S. 31 – 37

 Fig. : великий блоковий ансамбль

Нове велике житлове будівництво (прибл. 2010 рік) у Києві / Україна вздовж вулиці Анни Ахматової (завантаж. з Googlemaps 30.07.2017), ''зліва''; радянський великий блоковий ансамбль із добудованими великими новими будівлями (аерофотознімок 2012 року), ''справа''

d. Двір / територія двору

Двір / територія двору, більші закриті, подібні до кишені формування, утворені багатьма будівлями чи флігелями будівель, центральний або напівгромадський внутрішній простір (також) для більшого об’єкта і т. п.; напр., передній двір, курдонер (почесний двір замку: Cour d'honneur), історичне сполучення між прибутковими будинками („Zinshäuser“)²⁸ через двори у Чернівцях, часто також біля суспільно-орієнтованих житлових споруд чи інституцій, заїжджі двори для караванів і т. д.

 Fig. : Двір

Двір історичного прибуткового дому (ХІХ ст.) в центральній частині міста Чернівці / Україна; дістатися до нього з вулиці можна через парадну будівлю.

 Fig. : Закрите блочне та дворове утворення

Карл-Маркс- Гоф(1930) у Відні / Австрія, архітектор – Карл Ен (фото 2015 року); ''в центрі'' на аерофотознімку знаходиться велика за площею „кишеня“ в якості переднього двору із відображеним тут монументальним фасадом; двори житлової будівлі простягаються по всій довжині зображення (завантаж. з Googlemaps 28.07.2017)

e. Лінії

напр. „приєднувальні“ чи „зв’язані²⁹“ (під останнім слід розуміти ті, що дзеркально відображають план) лінії; вигнуті, ті, що звиваються, зміщені, зігнуті, ступінчасті і т. п. З точки зору міського простору важливими при цьому є обширні, впорядковуючі, близькі до середовища проживання ділянки, що забезпечують доступ, незабудовані та озеленені ділянки³⁰ між лінійною забудовою, а також розташовані впоперек лінійної забудови і т. д. У зв’язку з спеціальними місцевими умовами існують також чіткі довгі лінійні будівлі вздовж однієї вулиці, які не є частиною блоку (напр., захист від шуму для суміжної житлової ділянки; укріплююча чи стабілізуюча функція, функція оформлення простору), напр., Байкер Уолл в Ньюкаслі / Англія (1968 – прибл. 1982; архітектор – Ральф Ерскін) чи у південному Сіменсштадті в Берліні вздовж залізничної лінії (архітектор - Отто Бартнінг), а також в якості „просторових основних ліній будівельних об’ємів“ для розташованої навпроти лінійної забудови (архітектор Гуґо Герінґ); див. нижче плани місцевості.

 Fig. : Лінійна забудова

Лінійна забудова (архітектор Гуґо Герінґ) у „житловому районі Сіменсштадт“ (так зване „Ringsiedlung“ (кільцеве поселення); об’єкт Світової спадщини) в Берліні (1929 – 1934), ''зліва''; лінійна забудова 1950-тих років на вулиці „Бюрґвайде“ в Любеку із виглядом збоку ступінчастих, збудованих навскіс по відношенню до вулиці фронтонних сторін житлових блоків, ''справа''

Notice

Примітка до „Ringsiedlung“: „Der Ring“ – назва об’єднання архітекторів з 1924 чи1926 по1933 рік; серед яких Отто Бартнінг, Петер Беренс, Річард Дьокер, Вальтер Ґропіус, Гуґо Герінґ, Отто Гаеслер, Людвіг Гільберсгаймер, Ернст Май, Еріх Мендельсон, Ганс Польціг, Людвіг Міс ван де Рое, Ганс Шарун, Бруно та Макс Таут, Гайнріх Тессенов.

 Fig. : „Довга житлова лінія“

(червоним на верхньому плані місцевості / так зване„Довге нещастя“; архітектор Отто Бартнінг) у „Житловому районі Сіменсштадт“ (так званий „Ringsiedlung“; об’єкт Світової спадщини) у Берліні (1929 – 1934), навпроти показаних раніше лінійних будівель Гуґо Герінґа; джерело графіка плану місцевості, розташованого вище: завантаж. Torstenww ‒ eigenes Werk, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=21213889 : ''Примітка та зауваження: На графіку з Вікіпедії дані про архітекторів та планувальників є неповними і частково неправильними; так само відсутнє повноцінне завершення житлової лінії Бартнінг-будівлі Ганса Шаруна зі сходу (1955 / 56 рр.; див. помаранчеву стрілку). Фрагмент карти нижче правильно показує об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО (та велику частину буферної зони); в доданому тексті доповнено дані про планувальників. ‒ Це в якості невеличкого „навчального прикладу“ достовірності джерела з мережі; завжди рекомендується проводити перевірку. Джерело карти завант. 07.08.2017:'' http://www.stadtentwicklung.berlin.de/denkmal/denkmale_in_berlin/de/weltkulturerbe/siedlungen/siemensstadt.shtml

f. Пасаж / прохід

Пасаж / прохід з вулиці (здебільшого через парадну будівлю); напр., прямолінійний, звивистий, як внутрішня система провулків чи базарів, торговий пасаж; використовується також для доступу до квартир та будинків всередині блоку і т. д.; напр., особливі форми, такі як „roof street“ на даху (Лондон) та у історичних блоках, де доступ до кожної будівлі блоку здійснюється з середини блоку у формі так званих „Gängen“ у Любеку.

 Fig. : „Roof street“

Система вулиць на даху (на четвертому поверсі / зеленим кольором) на плані місцевості та в розрізі (внизу) житлового кварталу Marquess Road, Іслінгтон (1968 – 76) у Лондоні/ Великобританія, архітектори: Darboune & Darke; in: Kirschenmann / Muschalek (1977), S. 76

 Fig.

h. „Ящик“ чи „коробка“

---
²⁴: Тільки зі зміною від способу проживання ХІХ ст. до способу проживання ХХ ст. чітко демонструються ґрунтовні зміни; напр., висвітлені в „Museum für Alltagskultur“ ( Музей побутової культури у м. Вальденбух): www.museum-der-alltagskultur.de; див. на веб-сайті розділ „Виставки“: Wohnwelten mit Wohnstudio (див. відео: „Helden des Alltags“ https://youtu.be/QfMMRGaqcjk ); youtube / Wohnwirklichkeiten, Schloss und Jagd / Zeitsprünge а також категорію „Sammlung“: Wohnen (станом на 05.08.2017). Див. також про датську побутову культуру в музеї „Den Gamle By“ в м. Орхус / Данія за посиланням: http://www.dengamleby.dk/ (станом на 16.08.17)
²⁵: Формулювання та пропагандовану властивість „нормальність у будівництві“ заснував Паульганс Петерс, напр., в якості основної теми журналу „Baumeister“ Nr. 2 / 1980, і розумів під цим (архітектурну) якість для повсякденного будівництва у відношенні до особливих будівель та їх архітектурного оформлення; детальніше див. пункт під назвою „Normalität“ у списку літератури.
²⁶: Aльдо Россі, аналітично розглядаючи місто, говорить лише про „житлові ареали“ (тобто пов’язані з використанням якості території, а не про тамтешню забудову) у відношенні до важливих з точки зору архітектури „первинних елементів“ міського простору, оскільки він приписує особливим будівельним каменям міста більший архітектурний вплив та культурну стійкість для „архітектури міста“ [наведені „терміни“ використовує А.Россі].
²⁷: Замість вулиць із назвами у Бразилії існують „Superquadras“ (пронумеровані суперблоки). Відповідно до свого розташування вони отримують свою назву, яка слугує орієнтиром у повсякденному житті.
²⁸: „Zinshaus“: австрійська назва, що походить з ХІХ ст., для будівель, збудованих для здачі у найм, передусім у Відні; через парадну будівлю, що виходила на вулицю, можна було пройти в оточений багатоповерховими будівлями внутрішній двір, а дістатися у квартири цих будівель – через сходову клітку та склепінчастий під’їзд.
²⁹: за Бюркліном та Петереком (Bürklin / Peterek (2008), S. 42-43)
³⁰: Щоправда, незабудовані ділянки часто перетворюються на такі, що майже не використовуються, деградують в якості ділянок, що забезпечують відступи або пізніше розділяються огорожами.
³¹: За Бюркліном та Петереком (Bürklin / Peterek (2008), S. 64 – 68. – Визначну роль для супідрядності відіграє не виключно величина чи масштабність, а відсутність формуючих образ міркувань щодо самих корпусів будівлі і / їх зв’язку з оточенням та сусідньою забудовою з точки зору міського простору.