Традиційні будівельні камені міста

4.2.1.2. Традиційні будівельні камені міста

Під даним терміном слід розуміти переважну кількість загальноприйнятих, звичних будівель певної місцевості для повсякденного життя і трудової діяльності. Можна було б також сказати, що він позначає „нормальні основні будівельні камені“ збудованого навколишнього середовища. Оскільки раніше – а в певних частинах світу також і сьогодні – окремі життєві функції не мали настільки чіткої диференціації і розподілу з просторової точки зору, а багато функцій були організовані „під одним дахом“, то минуле „проживання“ неможливо напряму порівняти з тим, що ми, зокрема в Європі, розуміємо під цим словом на сьогоднішній день²⁴. До часів Середньовіччя місто складалося з великої кількості схожих будівельних одиниць для праці та проживання, тобто з „мультифункціональних будинків“ (а також з убогих помешкань) та з незначної кількості особливих будівель для спеціального використання. Їх особлива будівельна форма, обумовлена певною особливою функцією, формувала разом з довколишніми пов’язаними „нормальними ареалами“ архітектурний образ міста (див. в якості прикладу наведене нижче історичне зображення Каїру та пункт 4.2.1.3.). Архітектор та теоретик архітектури Альдо Россі описував взаємодію „архітектури міста“, що складається з загальних „житлових ареалів“ та суспільно-орієнтованих „первинних елементів“, які в даному під модулі називаємо „особливими будівельними каменями“.

 Fig. : „Мечеть султана Хасана, Каїр, 1858 / 59“ / Єгипет

історичний образ міста із різноманіттям „традиційних будівельних каменів міста“ у зв’язку та в контексті з „особливим будівельним каменем міста“; фото на альбуміновому папері Вільгельма Гаммершмідта / bpk Nr. 00049012, Музей етнології, Берлін

Послідовне розмежування між розподіленими та різноманітними формами проживання та праці та відповідними будівельними формами відбулося в Європі під час індустріалізації. Такий прогресивний розвиток будівель та їх використання в контексті суспільного розвитку відповідає новим містобудівним формам організації та будівництва міста. Під впливом дедалі нових і нових стимулів міська забудова знову й знову переформовується та заново утворюється аж до сьогоднішнього дня, наскільки це дозволяє успадкований фактичний стан, або ж якщо він усувається або руйнується. Незважаючи на широку диференціацію, спеціалізацію та індивідуалізацію повсякденного використання, „нормальні“ будівельні камені міста²⁵ й сьогодні формують „загальне підґрунтя“ та вихідні рамки для особливих будівельних каменів міста²⁶. У „класичному, традиційному містобудуванні“ існує гармонійне відношення між масою нормальної забудови та менш значними особливими будівлями (див., наприклад, фото силуету старої частини міста Любек в підпункті 4.2.1.3.).

На основі критеріїв образу та будівельних форм можна розрізнити та розділити за категоріями окремі типи та розташування будівель, їх просторову позицію по відношенню одна до одної на основі їх типологічних типів доступу, а також за видом їх комбінацій (розміщення в ряд, кластерне утворення, штабелювання, ансамбль і т. д.). При цьому для багатьох з них пов’язані з ними незабудовані ділянки відіграють таку ж важливу роль, як і самі будівлі. Для розрізнення, категоризації та опису абстрактних, „чистих будівельних каменів міста“ Бюрлін та Петрек (2008) називають три головних аспекти, через які традиційні будівельні камені міста формують навколишнє середовище та впливають на нього:

• через їх власну випромінюючу сегментацію та форму, можливо, зумовлену внутрішніми функціональними вимогами до розподілу.
• через їх внесок у формування та створення образу міського простору, можливо, на всіх містобудівних рівнях (передусім на мікро- та мезорівнях міста).
• через вид типи доступу до них та притаманну їм функцію / притаманні функції, включаючи їх вимоги для орієнтування.

Багато з наведених тут традиційних будівельних каменів міста детально висвітлені та представлені на основі важливих для історії будівництва прикладів у невеликій книзі Бюрліна та Петерека (2008). У зв’язку з прив’язкою до місцевості, специфікацією та змішуванням різних будівельних каменів між собою виникає незліченна кількість різних варіантів та зразків основних, теоретичних традиційних будівельних каменів міста. Вони роблять суттєвий внесок у формування образу тієї чи іншої місцевості та ділянки міста і її міської архітектури (див. також інші модифікатори (підпункти 4.2.2. та 4.2.3.). Нижче ряд різноманітних традиційних будівельних каменів міста, типи їх будівництва та приклади.

a. індивідуальний житловий будинок / вілла

напр., розташований поодиноко, із довколишнім незабудованим простором, багато будівель, що вільно розташовані між собою або майже не пов’язані візуально (все ж це не будівлі – солітери, які мають вплив на міський простір та розчленовують його!; див. підпункт 4.2.1.3. „Особливі будівельні камені міста“) і т. д.

b. ряд індивідуальних будинків

напр., розташовані вздовж вулиці з одної/ двох сторін, закриті, вільно/тісно розташовані в ряд, зчеплені, аж до забудови спареними будинками, а також вільні розміщення, як-от зі зміщенням, у вигляді кривої, у вільному співвідношенні один до одного і т. д. Більше рядів індивідуальних будинків (як спорудження ряду індивідуальних будинків на аерофотознімку нижче) можуть утворювати групу; див. 4.2.1.2.g.

 Fig. : ряд індивідуальних будинків

Розташована в ряд вздовж однієї сторони вулиці нова житлова забудова та група розташованих в ряд індивідуальних будинків в західній частині міста Сальвадор у штаті Баїя / Бразилія; аерофотознімок 2016 року, зліва; поселення з розташованих в ряд спарених будинків, частково поєднаних прибудовами (прибл.1925 рік; архітектори Берґ та Пааше) Берінґштрассе, Любек, ''справа''

 Fig. : Розташована в ряд забудова, що справляє враження закритої (пізньої епохи грюндерства)

вулиця Гюстав-Кайзер-Штрассе в місті Бад-Наугайм / Німеччина, з „самобутнім“ будинком-ательє (1977 / з 2008 року перебуває під захистом пам’яток архітектури) архітектора Йоганнеса Петера Гьолцінгера (народ. 1936), ''посередині за деревом''

c. блочна забудова

напр., з різним оформленням кутів, включаючи навіть відкриті кути; від регулярної до вільної, від вільнішої до закритої або ж дещо відкритої форми аж до ансамблю великої блочної забудови (великі скульптурні ансамблі поселення 1960 ‒ 70-тих років, такі як Меркішес Фіртель у Берліні, у Штутгарті-Фрайберзі / Німеччина чи в Києві / Україна в районі Дніпра) і т. д.

 Fig. : „Блоковані будинки“

будівельний камінь міста, можливі по-різному закриті форми (зліва); з різними кутами (справа); джерело: Bürklin, Thorsten / Peterek, Michael: Stadtbausteine; Basel 2008, S. 21

 Fig. : суперблоки

Чотири відкриті блоки або „суперблоки“ (див. позначені жовтим кольором кути, прибл. 500 x 500 м) ‒ Аерофотознімок розбудованих в якості моделі блоку прибл. у 1959/60 рр. чотирьох „суперблоків“ №r. 107 / 108 та №. 307 / 308“ (''27'') у південному крилі („Asa Sul“) Бразилія; у кожному випадку чотири „суперблоки“ формують '''мікрорайон''' зі школою, торговим центром, церквою і т. д.; архітектори – Oscar Niemeyer, Marcello Campello, Sergio Rocha, José Ricardo Abreu, Luiz Acioli та інші; ландшафтний архітектор - Roberto Burle Marx; містобудування Lucio Costa (1957); Бразилія, частина DF Brasília / Бразилія (завантаж. Googlemaps 02.08.2017), ''зліва''; ''справа'': '''відкрите блочне та дворове утворення''' ‒ відкрите формування кута блоку та всі житлові будівлі на першому поверсі прохідні та нарощені за допомогою стовпів в суперблоці № 308 (на аерофотознімку ''зліва зверху''); фото – Бетанія Брендле, 2011 рік.‒ Джерело: Costa Braga, Andrea da / Falcão, Fernando A. R.: Guia de Urbanismo, Arquitetura e Arte de Brasília; Fundação Bulcão; Brasília 1997, S. 31 – 37

h. „Ящик“ чи „коробка“

---
²⁴: Тільки зі зміною від способу проживання ХІХ ст. до способу проживання ХХ ст. чітко демонструються ґрунтовні зміни; напр., висвітлені в „Museum für Alltagskultur“ ( Музей побутової культури у м. Вальденбух): www.museum-der-alltagskultur.de; див. на веб-сайті розділ „Виставки“: Wohnwelten mit Wohnstudio (див. відео: „Helden des Alltags“ https://youtu.be/QfMMRGaqcjk ); youtube / Wohnwirklichkeiten, Schloss und Jagd / Zeitsprünge а також категорію „Sammlung“: Wohnen (станом на 05.08.2017). Див. також про датську побутову культуру в музеї „Den Gamle By“ в м. Орхус / Данія за посиланням: http://www.dengamleby.dk/ (станом на 16.08.17)
²⁵: Формулювання та пропагандовану властивість „нормальність у будівництві“ заснував Паульганс Петерс, напр., в якості основної теми журналу „Baumeister“ Nr. 2 / 1980, і розумів під цим (архітектурну) якість для повсякденного будівництва у відношенні до особливих будівель та їх архітектурного оформлення; детальніше див. пункт під назвою „Normalität“ у списку літератури.
²⁶: Aльдо Россі, аналітично розглядаючи місто, говорить лише про „житлові ареали“ (тобто пов’язані з використанням якості території, а не про тамтешню забудову) у відношенні до важливих з точки зору архітектури „первинних елементів“ міського простору, оскільки він приписує особливим будівельним каменям міста більший архітектурний вплив та культурну стійкість для „архітектури міста“ [наведені „терміни“ використовує А.Россі].
²⁷: Замість вулиць із назвами у Бразилії існують „Superquadras“ (пронумеровані суперблоки). Відповідно до свого розташування вони отримують свою назву, яка слугує орієнтиром у повсякденному житті.
²⁸: „Zinshaus“: австрійська назва, що походить з ХІХ ст., для будівель, збудованих для здачі у найм, передусім у Відні; через парадну будівлю, що виходила на вулицю, можна було пройти в оточений багатоповерховими будівлями внутрішній двір, а дістатися у квартири цих будівель – через сходову клітку та склепінчастий під’їзд.
²⁹: за Бюркліном та Петереком (Bürklin / Peterek (2008), S. 42-43)
³⁰: Щоправда, незабудовані ділянки часто перетворюються на такі, що майже не використовуються, деградують в якості ділянок, що забезпечують відступи або пізніше розділяються огорожами.
³¹: За Бюркліном та Петереком (Bürklin / Peterek (2008), S. 64 – 68. – Визначну роль для супідрядності відіграє не виключно величина чи масштабність, а відсутність формуючих образ міркувань щодо самих корпусів будівлі і / їх зв’язку з оточенням та сусідньою забудовою з точки зору міського простору.