2.1.1 Будинок у місті

[unchecked revision][checked revision]
No edit summary
 
Line 1: Line 1:
=1.1. Будинок у місті=
=1.1. Будинок у місті=
Оскільки більшість студентів – архітекторів, розпочинаючи своє навчання у ВНЗ, мають перед собою чітку мету навчитися „будувати будинки“, такі навчальні дисципліни та сфери діяльності як „містобудування“ чи „містопланування“ спочатку є для них незвичними і (не тільки через це?) також складнішими за змістом. Звичайно, після перших семестрів навчання стає зрозуміло, що будинки є не лише виключно темою будматеріалів, пропорцій, статики та окремих технічних галузей знань, але й що визначну роль для будівель відіграють різноманітні людські побажання та функціональні вимоги, на які потрібно звертати увагу під час планування. Завдяки залученню існуючого навколишнього міського простору розширилося розуміння архітектури, з'явився новий вимір - від „ремеслярського“ до соціо-функціонального. Архітектура виникає в існуючому будівельному контексті; „проектування“ – це завжди '''планування та будівництво у фактичному середовищі'''
<loop_figure title="Зображ. „Відповідність“ природного простору, культурного суспільства та міської архітектури (схема зв’язків)" description="">[[File:Stadt_als_kultureller_handlungsraum.png]]</loop_figure>
Розглянувши рівень малого села чи міста, ми знайдемо величезну кількість різноманітних соціально-просторових та суспільних вимог, очікувань від планування та найрізноманітніших приватних „побажань“. Індивідуальні уявлення мешканців, містобудівні ідеальні образи планувальників та побажання політиків, а також численні будівельно-технологічні умови – все це потрібно об’єднати та втілити в життя. Зв’язки між збудованим простором („'''архітектура міста'''“) та щоденним життям з точки зору соціального простору („'''функція міста'''“) не завжди є доцільними та взаємоприйнятними. Необхідно обговорити, трансформувати наявні природно-просторові умови („'''природний простір'''“) і, можливо, суперечливі приватні та громадські інтереси та знайти для них такі рішення, які справді можливо реалізувати. Потрібно впорядкувати та узгодити між собою транспортні, будівельно-культурні, функціональні, інженерно-технічні планування та будівлі інфраструктури. Крім того їх слід постійно пристосовувати та оновлювати, оскільки знову й знову виникають нові вимоги щодо використання, в той час як інші втрачають свою актуальність. Багато проектів потрібно спочатку згідно з чинним законодавством висвітлити в засобах масової інформації, що також є затратним. Стає зрозуміло, що окремий збудований будинок є наперед визначеним, і що архітектура (у вузькому розумінні цього слова) створює тільки видиму частину цього широкого та комплексного '''соціального життєвого світу''' певного населеного пункту чи міста.

Revision as of 17:58, 29 June 2017

1.1. Будинок у місті

Оскільки більшість студентів – архітекторів, розпочинаючи своє навчання у ВНЗ, мають перед собою чітку мету навчитися „будувати будинки“, такі навчальні дисципліни та сфери діяльності як „містобудування“ чи „містопланування“ спочатку є для них незвичними і (не тільки через це?) також складнішими за змістом. Звичайно, після перших семестрів навчання стає зрозуміло, що будинки є не лише виключно темою будматеріалів, пропорцій, статики та окремих технічних галузей знань, але й що визначну роль для будівель відіграють різноманітні людські побажання та функціональні вимоги, на які потрібно звертати увагу під час планування. Завдяки залученню існуючого навколишнього міського простору розширилося розуміння архітектури, з'явився новий вимір - від „ремеслярського“ до соціо-функціонального. Архітектура виникає в існуючому будівельному контексті; „проектування“ – це завжди планування та будівництво у фактичному середовищі

Stadt als kultureller handlungsraum.png

Розглянувши рівень малого села чи міста, ми знайдемо величезну кількість різноманітних соціально-просторових та суспільних вимог, очікувань від планування та найрізноманітніших приватних „побажань“. Індивідуальні уявлення мешканців, містобудівні ідеальні образи планувальників та побажання політиків, а також численні будівельно-технологічні умови – все це потрібно об’єднати та втілити в життя. Зв’язки між збудованим простором („архітектура міста“) та щоденним життям з точки зору соціального простору („функція міста“) не завжди є доцільними та взаємоприйнятними. Необхідно обговорити, трансформувати наявні природно-просторові умови („природний простір“) і, можливо, суперечливі приватні та громадські інтереси та знайти для них такі рішення, які справді можливо реалізувати. Потрібно впорядкувати та узгодити між собою транспортні, будівельно-культурні, функціональні, інженерно-технічні планування та будівлі інфраструктури. Крім того їх слід постійно пристосовувати та оновлювати, оскільки знову й знову виникають нові вимоги щодо використання, в той час як інші втрачають свою актуальність. Багато проектів потрібно спочатку згідно з чинним законодавством висвітлити в засобах масової інформації, що також є затратним. Стає зрозуміло, що окремий збудований будинок є наперед визначеним, і що архітектура (у вузькому розумінні цього слова) створює тільки видиму частину цього широкого та комплексного соціального життєвого світу певного населеного пункту чи міста.