Для індивідуального та систематичного осмислення того, що включає в себе термін „міський простір“, варто самому оглянути та дослідити урбаністично-забудоване навколишнє середовище. Під терміном „навколишнє середовище“ розуміють „все“, що оточує певний об’єкт чи особу. Втім урбаністичне „все“ не можна зафіксувати й задокументувати. „Все“ охоплює якраз не тільки те, що ми можемо побачити, перелічити, але й також „все невидиме“, а саме: звуки, запахи, атмосферу, настрої та ін. Буденність та історія залишили в довкіллі свої сліди та видимі посилання, саме вони звертають нашу увагу спершу на невидиме: на минуле місцевості (наприклад, наявне старе дерево), на те, що ж залишилося від цього минулого, а також на те, яким ми можемо уявити її майбутнє (наприклад, на уже помітну необхідність ремонту пошкодженого даху). Це означає, що будь-яка місцина пов’язана з виміром „час“: історія – сучасність та майбутнє місцевості.
Оскільки те навколишнє середовище, яке ми розглядаємо з професійної точки зору, - це територія, яка здебільшого обжита людьми та використовується ними, під „всім“ слід розуміти також і тамтешніх мешканців, їхню діяльність, деякі їхні думки та почуття, пріоритети (як доглядають за обійстям, якій марці авто надають перевагу, яким є їх спосіб життя). Життєві звички, можливості і потреби, такі як необхідність захисту чи прагнення прикрасити своє помешкання, можна віднайти в тому, як мешканці, певна група чи сім'я використовують й облаштовують збудоване та природне для свого приватного життя. Ці способи використання можуть бути ознаками того, якими вони, мешканці, таким чином хочуть виглядати в очах інших людей.
У середовищі, де люди мешкають та працюють, ми можемо знайти також „матеріалізовану“ неприязнь та „матеріалізовані“ страхи, до прикладу, плакати на знак протесту проти запланованого будівництва великої автомагістралі чи швидкісної залізничної колії або підпірної стіни та колючого дроту. Про анонімність чи складні умови життя свідчать закинуті будівлі, брудні вулиці, занедбані балкони, або те, яким чином люди використовують громадський простір, чи-то взагалі руйнують його (вандалізм). Будівлі та громадський і приватний простір міста формують куліси, завдяки яким стає можливою та чи інша діяльність. Вони надають простір і є сценою для проживання, організації праці та дозвілля, втім також і для руйнації довкілля чи політичних демонстрацій.