Екскурс №6. Кібернетика & свобода (Містобуд.-2)
Кибернетика и общество
«Описывая организм, мы не пытаемся точно определить в нем каждую молекулу и постепенно каталогизировать его молекула за молекулой; мы стремимся разрешить некоторые вопросы, раскрывающие форму строения организма(...)».1
Ці слова математика Норберта Вінера доводять використання кібернетичної моделі[ Кібернетика – наука про управління, регулювання та контроль. Див.: Norbert Wiener: Cybernetics of Control and Communication in the Animal and the Machine; New York 1948] при дослідженні [італійського, історичного міста під назвою Сорано].
(…) Архітектура може розглядатися з точки зору системно-теоретичного підходу (…) [Цей підхід] розуміння інтердисциплінарності процесів та змінного розвитку системи [повинен] слідувати розумінню того, що архітектура є стадією динаміки, яка розпізнає, опрацьовує, модифікує та переправляє імпульси, які надходять із абсолютно іншого спектру суміжних дисциплін. Без цієї (…) перспективи, яка в жодному разі не занижує цінність будівельного мистецтва, а лише прагне представити її в більш широкому контексті, не можна буде зрозуміти жодну будівлю, не говорячи уже про місто. Але в той час як створення будівлі залежить від багатьох змінних, завершена будівля в урбаністичній структурі дуже швидко перетворюється на незмінну, якій вдається проникати в нові цикли і таким чином знову впливати на загальний процес. Фактор впливу, який, завершаючи архітектурний кругообіг, робить можливим відновлення інформації з теперішнього і минулого, - це традиція. Без попереднього оцінювання її термін може зливатися з історизуючою стагнацією, реакційним повторенням наявних даних, а також зі свідомою мисленнєвою діяльністю, що розумно використовує прогресивні сили. Вона напряму залежить від міфу, який її духовно легалізує, приєднуючи її консервативну тенденцію у зв’язку з збереженим ідейним порядком, і [вона] у системі міста відіграє роль зворотного зв’язку чи пристрою зворотного зв’язку, який у свою чергу дозволяє по-новому сприймати те, що є наявним.
Роль накопичувача інформації – якого ми можемо прирівняти до традиції – як пристрою для відбору та селекції інформації знаходиться в центрі цього функціонального розгляду. Він сприймає дані з минулого (історичні форми будівель), теперішнього (актуальні форми будівель) та майбутнього (можливі, уявні, утопічні форми будівель) та порівнює їх між собою, і, якщо це можливо, також з наявними перешкодами (послання з інших міст з новими, різними формами будівництва; революційні ідеї жителів). Тоді залежно від отриманих даних він інформує фактори контролю, які складаються з топографії, клімату, технологічного стану, соціальної структури та інших змінних. Крім того ці фактори контролю визначають вихідні дані, а саме: місцезнаходження, матеріал, конкретизовані умови життя; процес конструювання та, як наслідок, вихідний результат міста, який у свою чергу як елемент теперішнього знову проникає в накопичувача інформації та завершує цим зворотнім зв’язком архітектурний процес.
Базова кібернетична модель; із зверненням до реальних подій, потрібно розрізняти три різних типи систем.
'ПЕРША СИСТЕМА
Als erstes soll jene [Systemart] betrachtet werden, welche mit einer konservativen, invarianten Speicherung funktioniert. Sie beschreibt eine primitive Architektur, in welcher Daten der Vergangenheit die Auswahl des Inputs und die Kontrolle der Konstruktion und Gestaltung übernehmen. Aus der Zukunft, aus der Vorstellung des Möglichen und Experimentellen, fliesst keine Information ein, und auch die Rückkopplung der gegenwärtigen Leistung ist so gering, dass sie gleich Null gesetzt zu werden vermag; die Eingabe von Botschaftselementen in den Speicher erfolgt nahezu ausschliesslich aus der Vergangenheit (s. Schema 2).
Dieses System beruht auf zurückliegenden Erfahrungen und (…) weist schon auf die Nachteile eines solchen ausschliesslichen Systems hin. Erhält es einerseits eine grosse Menge an eindeutiger Information, an (…) verständlicher Bedeutung, so ist es andererseits starr und stagnierend. Nicht in der Lage, sich den verändernden Umständen einer dynamischen Umwelt anzupassen, wird es auf die Dauer unweigerlich museal (…).
Das zweite System
Das andere System, das untersucht werden soll, verbindet die starke Bestimmung, die es von der Vergangenheit erfährt, mit der Fähigkeit, sich der gegenwärtigen dynamischen Umwelt anzupassen. Das geschieht durch das Feedback der Traditionen, welcher Daten aus der Gegenwart in den Speicher einführt und auf diese Weise Änderungen ermöglicht. Machen sich diese Änderungen in Wirklichkeit zwar nur bedingt bemerkbar, (…) so können dennoch die ältesten, überholtesten und ineffizientesten Daten zugunsten neuer Initiativen fallengelassen werden. [Dies] (…) konnte (…) die Überlebensfähigkeit des urbanen Systems [in Sorano] gewährleisten. (…)
Das dritte System
Hierbei gehen die Impulse der Vergangenheit gegen Null, während zur Rückkopplung aus der gegenwärtigen Situation noch das Streben nach zukunftsbezogener und experimenteller Vorstellung verstärkt hinzukommt.
Dieses letzte System (…) ist zweifelsohne jenes, welchem die Fähigkeit der dynamischen Umweltanpassung und somit des Überlebens am meisten eigen ist. Allein fehlt ihm, wegen der mangelnden Beziehung zur Vergangenheit, jener signifikante Bedeutungsgehalt, der den formalen Wert des (…) Systems (…) [einer historischen] Baukunst ausmacht; die Architektur wird stumm.
(…)
Architektur machen ist, wie jede andere kulturelle Tätigkeit auch, nie ein Handeln nach Patentrezepten; sondern eine unablässige, mühsame, manchmal zermürbende Suche nach neuen Wegen des Ausdrucks. (…)“
Magnago-Lampugnani, Vittorio: Architektur und Vergangenheit. Das Gestern gibt Antwort auf Fragen von heute. Die Geschichte muss wiedererkannt, aufgenommen und verarbeitet werden; in: Baukultur (Erstausgabe der Zeitschrift o. Nr.) 1979, S. 5ff; [Textauszug unter Weglassung einiger Fussnoten und mit starken Einkürzungen; Unterstreichungen, Fettdruck und Kolorierung der vier Schemata durch K. Brendle]
1: Wiener, Norbert: The Human Use of Human Beings. Cybernetics and Society [1950]; London 1989 (online letzter Abruf 07.07.2017), Kap. V Organization as the Message, S. 95. ‒ Der zitierte Textteil ist nicht in der dt. Übersetzung enthalten am Anfang des Kap. VI „Der Mensch – eine Nachricht“, in: Wiener, Norbert: Mensch und Menschmaschine. Kybernetik und Gesellschaft; 4. unveränderte Auflage (1.Auflage 1952); Frankfurt / Main o. J. (erschienen nach 1966), S. 94. ‒ Der Textauszug verwendet im Folgenden kybernetisch-konotierte Begriffe wie „Speicher, Information, Daten, Input, Output, Kontrolle, Feedback, Konstruktion, Störung“ etc.
2: Die Kybernetik ist die Lehre der Steuerung, der Regelung, der Kontrolle. Vergleiche hierzu: Norbert Wiener: Cybernetics of Control and Communication in the Animal and the Machine; New York 1948
zurück zu 3.2 Zeit-Läufe: „Zeit-Horizonte / Zeit-Ebenen / Zeit-Verschachtelung / Zeit-Spuren“