Екскурс №6. Кібернетика & свобода (Містобуд.-2)
Кибернетика и общество
«Описывая организм, мы не пытаемся точно определить в нем каждую молекулу и постепенно каталогизировать его молекула за молекулой; мы стремимся разрешить некоторые вопросы, раскрывающие форму строения организма(...)».1
Ці слова математика Норберта Вінера доводять використання кібернетичної моделі[ Кібернетика – наука про управління, регулювання та контроль. Див.: Norbert Wiener: Cybernetics of Control and Communication in the Animal and the Machine; New York 1948] при дослідженні [італійського, історичного міста під назвою Сорано].
(…) Архітектура може розглядатися з точки зору системно-теоретичного підходу (…) [Цей підхід] розуміння інтердисциплінарності процесів та змінного розвитку системи [повинен] слідувати розумінню того, що архітектура є стадією динаміки, яка розпізнає, опрацьовує, модифікує та переправляє імпульси, які надходять із абсолютно іншого спектру суміжних дисциплін. Без цієї (…) перспективи, яка в жодному разі не занижує цінність будівельного мистецтва, а лише прагне представити її в більш широкому контексті, не можна буде зрозуміти жодну будівлю, не говорячи уже про місто. Але в той час як створення будівлі залежить від багатьох змінних, завершена будівля в урбаністичній структурі дуже швидко перетворюється на незмінну, якій вдається проникати в нові цикли і таким чином знову впливати на загальний процес. Фактор впливу, який, завершаючи архітектурний кругообіг, робить можливим відновлення інформації з теперішнього і минулого, - це традиція. Без попереднього оцінювання її термін може зливатися з історизуючою стагнацією, реакційним повторенням наявних даних, а також зі свідомою мисленнєвою діяльністю, що розумно використовує прогресивні сили. Вона напряму залежить від міфу, який її духовно легалізує, приєднуючи її консервативну тенденцію у зв’язку з збереженим ідейним порядком, і [вона] у системі міста відіграє роль зворотного зв’язку чи пристрою зворотного зв’язку, який у свою чергу дозволяє по-новому сприймати те, що є наявним.
Роль накопичувача інформації – якого ми можемо прирівняти до традиції – як пристрою для відбору та селекції інформації знаходиться в центрі цього функціонального розгляду. Він сприймає дані з минулого (історичні форми будівель), теперішнього (актуальні форми будівель) та майбутнього (можливі, уявні, утопічні форми будівель) та порівнює їх між собою, і, якщо це можливо, також з наявними перешкодами (послання з інших міст з новими, різними формами будівництва; революційні ідеї жителів). Тоді залежно від отриманих даних він інформує фактори контролю, які складаються з топографії, клімату, технологічного стану, соціальної структури та інших змінних. Крім того ці фактори контролю визначають вихідні дані, а саме: місцезнаходження, матеріал, конкретизовані умови життя; процес конструювання та, як наслідок, вихідний результат міста, який у свою чергу як елемент теперішнього знову проникає в накопичувача інформації та завершує цим зворотнім зв’язком архітектурний процес.
Базова кібернетична модель; із зверненням до реальних подій, потрібно розрізняти три різних типи систем.
'ПЕРША СИСТЕМА
Спершу потрібно розглянути такий [тип системи], який функціонує за умови консервативного, незмінного накопичення інформації. Він описує примітивну архітектуру, у якій дані минулого переймають вибір вихідних даних та контроль конструювання і оформлення. З майбутнього, з уявлення можливого та експериментального, не проникає жодної інформації, і також зворотній зв'язок теперішньої діяльності є настільки обмежений, що його можна прирівняти до нуля; подача інформативних елементів накопичувачу інформації здійснюється при цьому виключно з минулого. (s. Schema 2).
Ця система базується на досвіді та вже (…) вказує на недоліки такої системи. Якщо вона в з одного боку містить велику кількість однозначної інформації, (…) зрозуміле значення, то з іншого боку вона є застиглою та такою, що перебуває в стані стагнації. Не маючи змоги пристосуватися до постійно змінюваних умов динамічного довколишнього світу, вона в перспективі неминуче стане музейною (…).
Das zweite System
Das andere System, das untersucht werden soll, verbindet die starke Bestimmung, die es von der Vergangenheit erfährt, mit der Fähigkeit, sich der gegenwärtigen dynamischen Umwelt anzupassen. Das geschieht durch das Feedback der Traditionen, welcher Daten aus der Gegenwart in den Speicher einführt und auf diese Weise Änderungen ermöglicht. Machen sich diese Änderungen in Wirklichkeit zwar nur bedingt bemerkbar, (…) so können dennoch die ältesten, überholtesten und ineffizientesten Daten zugunsten neuer Initiativen fallengelassen werden. [Dies] (…) konnte (…) die Überlebensfähigkeit des urbanen Systems [in Sorano] gewährleisten. (…)
ДРУГА СИСТЕМА
При цьому імпульси минулого зводяться до нуля, в той час як для зворотного зв’язку з теперішньою ситуацією додається іще прагнення до пов’язаного з майбутнім та експериментального уявлення. Остання система (…) безсумнівно є тією, якій притаманна властивість динамічного пристосування до навколишнього світу а тим самим і до виживання. Єдине, чого їй не вистачає, у зв’язку з недостатнім зв’язком з минулим, того значущого, смислового змісту, який виявляє формальну цінність (…) системи (…) [історичного] будівельного мистецтва; архітектура стає безмовною. (…) Створення архітектури, як і проведення будь-якої іншої культурної діяльності, - це не діяльність за універсальним рецептом; а безперервний, клопіткий, іноді виснажливий пошук нових шляхів вираження (…)“
Манаґо-Лампунані, Вітторіо: Архітектура та минуле. Вчорашнє дає відповіді на запитання сьогодення. Історію потрібно заново пізнати, сприйняти та опрацювати;
in: Baukultur (Erstausgabe der Zeitschrift o. Nr.) 1979, S. 5ff [скорочений уривок тексту із пропуском деяких приміток; підкреслення та жирний шрифт – Клаус Брендле]
1: Винер Н. Кибернетика и общество [Електронний ресурс]: Пер. с англ. – М.: Издательство иностранной литературы, 1958. – Режим доступу: http://grachev62.narod.ru/wiener/cybsoc05.htm. (дата звернення 03.07.2017); ‒ У фрагменті тексту використовуються такі кібернетично-конотовані терміни, як „накопичувач інформації, інформація, файли, вхідні дані, вихідні дані, контроль, зворотній зв'язок, конструкція, перешкода“ і т. д.
2: Кібернетика – наука про управління, регулювання та контроль. Див.: Norbert Wiener: Cybernetics of Control and Communication in the Animal and the Machine; New York 1948
zurück zu 3.2 Zeit-Läufe: „Zeit-Horizonte / Zeit-Ebenen / Zeit-Verschachtelung / Zeit-Spuren“