Тривимірну та соціальну мережу взаємодіючих зв’язків на місцевості здебільшого можна добре простежити на прикладі поселення з хорошою видимістю. Часто воно має свою просторову середину, роль якої може відігравати магазин чи заклад громадського харчування. Можливо, тут також є пункт, де часто збирається молодь і т.д., і загалом утворюється видима єдність будівель та їх існуючого функціонального розташування. В старій частині міста можна чітко розпізнати більш-менш узгоджену взаємодію між будинками, вулицями, провулками, площами, парками і т.д. та їх використанням. Дещо відокремлені споруди, як-от церква чи ратуша, завдяки їх будівельній формі та громадському використанню відіграють роль особливої частини такого ансамблю, утвореного багатьма окремими (житловими) будинками.
Це особливо вражаючі чи навіть середньовічні, також центральноєвропейські образи міста, які використані тут для пояснення терміну та значення слів „місто“ чи „містобудування“. Вони чітко показують, навіть якщо це й буде стереотипним уявленням, що окремий будинок завжди є частиною чогось. Також навіть якщо він демонструє «несхожість» з іншими і втрачає зв’язок з дійсністю, ми помітимо (водночас) цю відсутність прив’язки до наявного оточення чи ансамблю будівель, або ж його „дистанціювання“ від „ідеї цілісності міста“.