5.12 Екскурс №12. Типологія-термін (КоФо-4)
– ПРО УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ РОЗГЛЯД ЗБУДОВАНОГО НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ.
Думки про тип та типології.
Даний текст висвітлює лише деякі аспекти та питання щодо методики та теоретичного підґрунтя терміну „тип“, для якого характерна довга, мінлива історія.1 Метою є не науково-теоретичний розгляд, а коротке ознайомлення з певними питаннями, які потрібно обміркувати під час використання цього інструменту опису в ході аналізу. На основі даного підґрунтя можна розвинути власні міркування, пов’язані з завданнями.
Суттєва частина аналізу полягає у дослідженні виникнення чи зміни структур міських поселень та будівель, в осмисленні історії розвитку містобудування, у дослідженні окремих будинків з будівельно-історичної точки зору. Для цього застосовують історичні карти та зображення, проводять аналіз текстів та обстежують ситуацію безпосередньо на місцевості. Віднайдена інформація, пов’язана з відповідною проблематикою, фіксується та впорядковується. Залежно від мети роботи дослідження може проводитися на різноманітних рівнях та з різною чіткістю висловлювань. Оскільки неможливо в загальному повноцінно відобразити усі будинки певного міста неможливо, характерні та загальні ознаки місцевого „будинкового ландшафту“ охоплюються за допомогою типології – тобто спрощеної схематизації чи типізації та впорядкування форм вираження існуючих та / чи задокументованих, зниклих будинків. Тому, що в повній мірі охопити архітектуру, зібравши ознаки виключно просторового, стилістичного та будівельного вираження2 неможливо, розглядаються також функціональне, соціальне використання, значення будинку та його історичні зміни. Відповідно до цього система ознак типології будинку складається з культурних, пов’язаних з використанням тем та атмосферних тем, тобто тем експлуатації, а також з будівельно-просторової тематики; щоправда, повнота опрацювання відповідних тем часто різниться.
Змістове наповнення та потенціали типології, які незначною мірою розкриваються тут, має свою наукову термінологічну історію. В логіці, передусім у суспільних науках, а також у біології багато працюють з класами, типами та типологіями. Причина полягає в тому, що ці спеціальності (такі як архітектура) мають справу з незліченною кількістю індивідуальних, „реальних речей та подій“, які демонструють широкий спектр різноманітних варіантів ознак, індивідуалізацій та способів поведінки.3 Хоча спостереження за окремим випадком часто є основою (і „реально“ єдиним об’єктом дослідження) для формування знань про феномен чи об’єкт, який розглядається, проте метою досліджень4 та дослідницьких проектів і т.д. (у випадку, якщо тільки статистика не задовольняє) – а також архітектурних та планувальних рішень – зазвичай, є більш загальні та / або „загальнодіючі“ висловлювання та досвід – принаймні для певних граничних умов.
В неточних науках сформульовано різноманітні пояснення того, що слід розуміти під певним типом. Оскільки вони не узгоджені між собою цілком, потрібно розділяти їх та розрізняти грані їх значень:
- віднайдений об’єкт вважається „первинним об’єктом“; цей об’єкт виконує функцію матеріального об’єкту для порівняння, для визначеної системи класифікації, що базується на ньому. (напр., „будь-який“ дуб5 без якихось разючих відхилень).
- ідеалізоване представлення об’єкта; цей об’єкт не існує в реальному житті, але його постулюють як певний ідеал, подібно до „загальної ідеї про щось“; реальний об’єкт ніколи не досягає цього ідеального стану. (напр., як повинен був би виглядати або виглядав би „досконалий дуб“).
- емпіричний конструкт; цей конструкт не існує в реальному житті, але статистично зібрано змінні ознаки (напр., багатьох „індивідуальних“ дубів), для того щоб „в загальному“ представити певні форми існування якогось явища (напр., всі чи суттєві ознаки дубів узагальнюються в характерному, середньостатистичному „комплекті дубів“).
- ідеальний опис чогось; цей „об’єкт“ не існує в реальному житті, проте „виявлені“6 дані виокремлюються чи раціонально реконструюються, для того щоб абстрактно представити певні дії, стан речей, інституції чи феномени (напр., „становлення та символічне осмислення“ „дерева „дуб“ для людських якостей, таких як непохитність, вірність, стійкість та довговічність 7 ).
Для всіх форм розуміння важливим є те, що тип, як такий, ніколи не існує в реальному житті, він є певним видом мисленнєвої моделі, представником, цільовою моделлю, сутністю, з більш-менш точно визначеним виникненням, ознаками, формами та зв’язками і т. д. При цьому слід також звертати увагу на те, що часто ці групи ознак не можна пояснити експліцитно, а при використанні типології та типів виникають (можуть виникати) неточності 8 .
В архітектурі існує також припущення та перелік типів та типологій, причому іноді вони також відображають справді прості об’єкти9 (напр., тип будівлі вокзалу, офісної будівлі і т. д. 10 , тип „промислового міста“ на противагу до „університетського міста“ і т. д.), тобто це скоріше мовні формули (опису та найменування) певного використання та функцій, ніж принципові архітектурно-просторові утворення. У різносторонній тематиці поряд із розподілом типів між собою (наприклад, типи простору площ) інші труднощі виникають також при символізації (тобто відображенні та відтворенні) певного „типу“ на зображеннях. В архітектурі графічні зображення є поширеним методом для порозуміння. Втім, як правило, при цьому, виходячи з виду зображення, не завжди можна визначити, чи мається на увазі графічне відтворення певного об’єкта (відображення 11) чи мовно-знакове зображення певної думки. У випадку нормативного зображення певної типології це може легко призвести до плутанини між тим хибним уявним відображенням реального об’єкта та „абстрактно-іконографічним“ зображенням ідеального (мисленнєвого) конструкту12 . Іще одна проблема полягає в тому, що не можна (дедуктивно) на основі „загального“, тобто поширеного типу робити висновок про „реальний“ випадок – оскільки тип, як ми встановили, відображає „лише певну концептуальну модель “.
Водночас цю термінологію, типи та зображення охоче використовують в архітектурі та містобудуванні, оскільки вони надають безцінний практичний спосіб доступу та опису, простіше, більш узагальнено та наглядно відображають комплексний та обширний індивідуальний стан речей (який пов’язаний з окремим випадком). Іще одним аспектом є зв'язок та можливість операціоналізації, шляхом впорядкування окремих типів та представлення часово-епохального змісту та змін у вигляді історичного „ряду“. При цьому тип отримує (і має) щось процесуальне, що ускладнює „реальне“ опредмечування (в 1 : 1) і водночас у формі „ряду розвитку“ містить в собі присутній часовий вимір та часову залежність. „(...) Der Gebäudetypus [ist] nichts anderes als das ‘Konzept des Gebäudes’, welches in einer bestimmten Kultur und in einem historischen Moment entsteht, bestimmt durch vorangegangene [Konzepte] und selbst wieder Matrix kommender Gebäudekonzepte [wird]” [„(...)Тип будівлі – це ніщо інше, як ‘концепт будівлі’, який виникає в певній культурі та в певний історичний момент, та визначається попередніми [концептами] та формою майбутніх концептів будівлі”(неавториз. переклад І. Данко)]13 . В даній цитаті підкреслюються соціально-просторові правила для „простору+використання“ та представлено міркування щодо уявного не прив’язаного до часу формування правил; прийняття чи критика цієї гіпотези може мати вплив на результат аналізу, який потрібно досягнути…
Klaus Brendle
1: Kemp, Wolfgang: Architektur analysieren. Eine Einführung in acht Kapiteln; München 2009; див. сьому главу „Der architektonische Typus“, S. 315 – 368
2: Поряд з будівельно-історичним виміром це є одним із найважливіших змістових наповнень терміну „тип“.
3: Тут в якості прикладу: окреме поодиноке дерево дуб, яке розглядається по відношенню до (всього) дубового лісу (з різноманіттям „неоднакових“, індивідуальних дубів, які виросли інакше). – В даному спрощеному прикладі не йдеться про різні підвиди дубів, які існують: нім. дуб, дуб черешчатий, дуб скельний, дуб червоний, дуб корковий і т.д.
4: Про те, що, наприклад, є спільним для усіх дубів: отже, дуби „як такі“ – тобто „дуби загалом“.
5: Ми продовжуємо на прикладі дуба.
6: Від „пізнання“
7: Раніше в Німеччині він був символом німецької національної держави. Водночас дуб став у Німеччині символом героїзму.
8: Також ніколи не можна співставити усі існуючі індивідуальні дуби, тому терміну притаманна „сумнівність“. Знову й знову можуть виявлятися нові відкриття…
9: Крім того, коли широта теми виходить за межі будівельних аспектів.
10: Heisel, Joachim P.: Planungsatlas. Praxishandbuch Bauentwurf; 4. überarbeitete und erweiterte Auflage; Berlin – Wien – Zürich 2016
11: Тут недопустимим чином пропущено, що навіть (уявне) відтворення за допомогою „рисунка“ не є непроблематичним; наприклад, у зв’язку з вибором перспективи, використаними засобами, якістю зображення і т. д під час створення рисунка певної будівлі. Вона передає показане інакше, аніж, наприклад, досвід, отриманий під час перебування безпосередньо на місцевості.
12: Популярний приклад, який вводить в оману, це різноманітні зображення так званої „первинної хижі“.