5.9 Екскурс №9. Своєрідна краса (КоФо-1)
... ВІДКРИВАЄ СВОЄРІДНУ КРАСУ.
Спробуйте й Ви зробити це в ігровій формі. Оберіть будівлю, яка вже давно є для Вас так званим "більмом на оці", виділіть час і спробуйте вважати її красивою! Поводьтеся таким чином, начебто ця будівля є відомою визначною спорудою, і обґрунтуйте, чому кожен повинен неодмінно її відвідати. Намагайтеся побороти нудьгу та не критикувати. Я знаю, що це не просто, оскільки негативне, як правило, є більш очевидним. Втім, незважаючи на це, старайтеся втриматись від критики. Після гри Вам дозволено знову вважати об’єкт жахливим – проте я припускаю, що надалі Вам це не вдасться, якщо, звісно, Ви не махлювали під час гри. Адже свідоме споглядання часто відкриває самобутню красу чи навіть певний власний шарм там, де цього найменше очікуєш.
Нікому не вдалося опанувати такий сповнений любов’ю погляд настільки добре, як письменнику і фланеру Францу Гесселю. Свою публікацію 1929 року „Фланер у Берліні“ він завершує зверненням: „Wir wollen es uns zumuten, wir wollen (…) das Ding Berlin in seinem Neben- und Durcheinander von Kostbarem und Garstigem, Solidem und Unechtem, Komischem und Respektablem so lange anschauen, liebgewinnen und schön finden, bis es schön ist.“ [„Ми хочемо змусити себе, ми хочемо (…) споглядати, любити і так довго вважати Берлін красивим з його поєднанням і переплетенням коштовного й огидного, солідного й фіктивного, комічного й вартого уваги, аж поки він справді таким не стане."] (неавторизований переклад з німецької І.Данко).
Коли йде мова про сповнений любові погляд, мається на увазі не лише вимога вдовольнитися тим, що можна знайти в збудованому просторі, але й техніка культури. З неабияким захватом та наполегливістю Гессель спершу обійшов Париж, а згодом, в часи Веймарської республіки, й Берлін. Його тексти є своєрідними зізнаннями в любові до багатьох деталей та речей, які в повсякденному житті залишаються непоміченими, вважаються звичними або ж взагалі не вартими того, щоб їх споглядати. У своїй публікації „Ermunterung zum Genuss“ („Заохочення до насолоди“), опублікованій у 1932 році, він пропонує на хвилинку відволіктися від буденності, пройтися своїм власним районом і поглянути на нього так, наче ніколи раніше його не бачили. Він уточнює: „Ist also die Straße eine Lektüre, so lies sie, aber kritisiere sie nicht zu viel. Finde sie nicht zu schnell schön oder hässlich. Das sind so unzuverlässige Begriffe. Lass dich auch ein wenig täuschen und verführen.“ [„Якщо вулиця – це книга, то читай її, але не критикуй надмірно. Не роби поспішних висновків щодо того, гарна вона чи жахлива. Це такі ненадійні терміни. Дозволь ввести тебе в оману і спокусити.“] (неавторизований переклад з німецької І. Данко). І наостанок: „Vom freundlichen Anschauen bekommt auch das Garstige eine Art Schönheit ab. Das wissen die Ästheten nicht, aber der Flaneur erlebt es.“ [„Під час доброзичливого споглядання навіть найогидніша річ набуває своєрідної краси. Цього не знають естети, але це відчуває фланер.“] (неавторизований переклад з німецької І. Данко)
Під час роботи з дітьми та дорослими я постійно переконуюся в тому, наскільки вірними є спостереження Гесселя. Достатньо лише незначною мірою в ігровій формі втрутитися, щоб спонукати їх іншими очима поглянути на своє добре відоме повсякденне оточення та перетворити його на простір для пригод, який день за днем відкриває нову, неочікувану красу.
Туріт Фрьобе, історикиня архітектури та урбаністка, Берлін
Fröbe, Turit: Das bewusste Betrachten offenbart eine eigenwillige Schönheit; в: Deutsches Architektenblatt Nr. 12 / 2017, S. 14f; Фотографія: Turit Fröbe