У місті Сальвадор де Баїя / Бразилія за межами центру старої частини міста в якості елементів членування міста виступають нерегулярні, круглі пагорби навколо великих „магістральних поворотів“. Горбиста топографія приглушується дрібнодетальною забудовою або ж незліченною кількістю висотних житлових будинків, так ніби не існує спусків та схилів – дістатися до кожного елементу між швидкісними вулицями можна завдяки головним вулицям, які проходять здебільшого зверху вздовж гребенів пагорбів. Пагорби є відокремленими ареалами, на яких доступ до відповідної ділянки здійснюється через багато другорядних доріг, провулків та шляхів.
У Штутгарті / Німеччина існує стара лінійна орієнтація забудованих районів та частин міста на ландшафті між двома замками.
У місті Аракажу в штаті Сержипі / Бразилія знаходиться приклад поселення із „закоханим у геометрію“ суспільним устроєм, проте його не можна помітити перебуваючи безпосередньо на місцевості. Не дивлячись на парк круглої форми в центрі, туди було втиснуто типову для місцевості (прямокутну) житлову забудову. На краях цієї території утворюються залишкові ділянки, які є непридатними для забудови. – По всьому світу й донині існує таке „орнаментальне містобудування“; в Бразилії також, наприклад, в Порту-де-Галіньяс / штат Пернамбуку, в центрі міста восьмикутний промисловий район у західній частині Белу-Оризонті / штат Мінас-Жерайс; в Китаї, напр., Lingang New City архітектурного бюро „Gerkan Marg und Partner“; відомими є також історичні ідеальні міста епохи Ренесансу в Італії.
---
48: під впливом утопічної моделі забудови Токійської затоки у 1960 р. архітектора Кендзо Танге.