Завдяки притаманним людині способам сприйняття ми можемо отримати інформацію про природний та збудований навколишній світ, діяльність людей у просторі та наші власні дії. Щоправда, сприйняття завжди включає в себе процес відбору, а тому доводиться констатувати, що сприймаємо ми далеко не „все“ (напр. невидимі випромінювання; чи окремі аспекти, які ми несвідомо не сприймаємо або відфільтровуємо через відсутність інтересу до них). У зв’язку з теоретико-пізнавальною естетичною проблематикою філософ Вольфганг Велш, застерігаючи, пише: „Сприйняття в гетерогенності є можливим насправді лише при умові, що паралельно сприймаються та беруться до уваги винятки. Воно вимагає специфічної уваги до сліпоти того, хто сприймає(…). Отже, така (…) розширена естетика свідчить про самокритику та водночас критикує сам процес сприйняття.“ (Welsch, Wolfgang: Adornos Ästhetik: Eine implizite Ästhetik des Erhabenen; джерело: Welsch, Wolfgang: Ästhetisches Denken; Stuttgart 2003, S. 150f)4 [неавториз. переклад І.Данко].
---
4: Примітка: В даних текстах йдеться не про „красу“ та мистецькі „критерії“ і т.п. у популярному розумінні слова „естетичний = гарний“, чи в звичному філософському розумінні „дійсно, гарно й добре“, а про розвиток сприйняття в на сьогоднішній день роздробленому, гетерогенному середовищі різноманітних і протилежних цінностей та мистецької продукції.