Кожне місцезнаходження перебуває під безпосереднім впливом фактичних географічних, просторово-матеріальних умов місцевої і функціональної ситуації навколишнього простору. Його близьке та далеке оточення (мезорівні міста), що виходить за рамки мікрорівня міста, також є джерелом величин впливу та зв’язків і таким чином пов’язує певний пункт з довколишньою міською чи сільською структурою (макрорівні). Це постійне, довготривале, змінюване та придатне до змін включення певного пункту в довколишню місцевість підпорядковується певним зв’язкам, довготривалим умовам і способам використання та сприйняття, що передаються з покоління в покоління, які в „МАБ. Розвідка“ представлено в якості „параметрів місцевості“. Таку антропологічну локальну структуру зв’язків та взаємозалежностей включення певного місцезнаходження охоплює термін „місцевість“. Зміст і процеси сплетіння традицій, які є одним з факторів, що визначають місцевість, та звичаї, що зберігаються протягом тривалого часу, - це те соціокультурне підґрунтя та етнологічні впливові величини, які важко компетентно розпізнати та дослідити (лише самим архітекторам та містопланувальникам). Хоча можна віднайти та дослідити різноманіття типових для місцевості будівельних форм та деталей, які мають будівельно-історичний характер, втім ту істинну складову, яка формує певну регіональну культуру будівництва, не можна описати, послуговуючись виключно архітектурними формами та формами міста. Для цього потрібні додаткові знання та методи географічних, історичних, культурологічних та соціологічних наук. Це також є однією з причин для того, щоб віднести „Параметри місцевості та часу“ до операторів образу, оскільки вони порівняно незмінно та стабільно передають з покоління в покоління „регіональні будівельні світи“.
Якщо при плануванні & будівництві перебуваєш не у „рідній для себе сфері“, то для „взаємоприйнятної планувальної діяльності“ з іншим оточенням чи в іншому оточенні доведеться докласти необхідних додаткових зусиль. Здійснювати планувальну діяльність на місцевості, клімат, географічні характеристики,традиції, культура якої відрізняються від тих, які для тебе є рідними,– це особливе випробування під час „глобального“ планування та діяльності в інших регіонах. ‒ Втім для цілей даного містобудівного навчального МАБ підмодуля (тут у Центральній Європі) тематика аналізу „місцевість“ та „регіональінсть“ коротко вводиться в якості важливих термінів та ілюструється на основі декількох прикладів.
У даних тренувальних завданнях, які опрацьовуються на відомій Вам території ВНЗ, ця комплексна тематика (порівняння культур та аналізу) не розробляється спеціально. Втім вона (в більшій чи меншій мірі) є складовою усіх досліджуваних тем архітектури та міста. Тематика прив’язаності до місцевості може виявлятися в окремих випадках на території Вашого дослідження та під час питань щодо умов виникнення пункту Вашого дослідження. Але завдяки уважному погляду їх можна розпізнати та таким чином охарактеризувати як „типові для Чернівців“. Ґрунтовне дослідження місцезнаходження „завжди“ передбачає пошук локально-специфічних параметрів місцевості, які роблять внесок до опису ідентичності певного пункту та його культурного включення в довколишню місцевість.
Наступні приклади повинні допомогти Вам за допомогою (можливої) „відчудженості“, розпізнати та розширити Ваш власний досвід про місто та певний пункт. Контраст із попередніми власними (суб’єктивними) переживаннями міста сенсибілізує та розвиває сприйняття „самої місцевості“ – її „genius loci“57 – і таким чином ми стаємо більш чутливими будівельного оформлення міста та до того, як ми особисто його використовуємо, що донині було звичайною справою і здійснювалося несвідомо.
Англійський містопланувальник Гордон Каллен58 у 1988 році за допомогою багатьох ескізів висвітлив у своїх дослідженнях найрізноманітніші аспекти, які „формують місто“ таким, яким воно повинно було б і могло б бути. Сюди належить також короткий текст під назвою „The English Climate“, де автор занотовує, що, зрештою, кожне (англійське) місто сповнене красою і драмою, транспортом, натовпом людей, можливо, у ньому є також ріка і багато інших скарбів. Але його мешканцям зрідка вдається розглянути і побачити все це самотужки. Англійські міста здебільшого видаються атмосферно – закритими та „недоступними“, і лише деякі англійці змогли б розгледіти різницю між більш відкритими та такими, що проявляють себе як відкриті, європейськими містами. Там людина має привілей сидіти на міських вулицях і ставати частиною міського буття, розглядаючи і його – і себе – як учасника; і цей феномен те, що „(…) we mean by the magic word continental. The reason lies not in the English character but in the English climate (…).“ [„(…)ми розуміємо під магічним словом континентальний. Причина полягає не в англійському характері, а в англійському кліматі(…).“ (Неавториз. переклад І. Данко)]. Далі наведено іще кілька пропозицій, як домогтися від англійського клімату такого споглядального поводження, стати віддзеркаленням та учасником у громадському просторі. Стосовно теми „місцевості“ ця ремарка про географічні погодні умови є прикладом і доказом того, яким впливовим фактором та регулятором поведінки для громадського простору є регіональні та кліматичні умови.
Схожий „чужий“ досвід щодо сприйняття світла та про „культуру світла“ у різних містах та регіонах світу описує німецька планувальниця освітлення Ульріке Бранді з Гамбурга. „Різноманітне ставлення людей до світла залежить від градусів широти території, де вони проживають, та пов’язаних з ними відповідними фазами сутінків і можливостями людського ока пристосовуватися до різної яскравості довколишнього середовища. Перехід до оптимальної світлової чутливості ока наша сітківка здійснює із певною затримкою. Лише приблизно через 20 хвилин людське око пристосовується, і ми можемо бачити в темряві. При цьому, наприклад, на півночі в Гамбурзі ставлення людей до світла є абсолютно іншим, ніж у людей, що живуть на екваторі, де відсутня фаза сутінків, і очі людей не можуть звикнути до темряви. Саме тому у цій місцевості хотіли б якнайшвидше замінити меркнуче денне світло, на якомога яскравіше штучне освітлення. Таким чином на території екватора для освітлення міст частково користуються попитом яскраві кольори світлового випромінювання від 5.000 до 8.000 кельвінів. У нас це швидше викличе шок. У Гамбурзі немає потреби таких світлових кольорів, тут надають перевагу теплому світлу, далі на північ людям потрібна ще менша кількість світла для освітлення довколишнього середовища. (…) Незважаючи на все більше зрівняння міст, аеропортів, магазинів, ставлення до світла у цих місцевостях залишається різним. (…) Природне світло постійно пов’язане з ландшафтом – і відповідне ставлення до світла впливає також на наше розуміння самих себе, наше почуття батьківщини.“59
У наведеному нижче короткому переліку деяких параметрів місцевості несистематично представлено кілька типових для певного регіону аспектів та на прикладах висвітлено багатогранну тематику „місцевості“ та „регіонального характеру“, яка, зрештою, потребує широкого змістового аналізу і глибокого опрацювання відповідної „регіональної культури будівництва60. Відібрані приклади можуть стати поштовхом до того, щоб поглянути на своє місто „чужими очима“ та власними очима відшукати в чужому місті його (можливі) інакші основні риси та деталі. Поряд із загальними, міжконтинентальними, регіональними та географічними параметрами місцевості та культурними феноменами представлено також деякі „невеликі“, типові будівельно-культурні аспекти та характерні особливості. Вони демонструють, що місцевий спосіб життя, умови, традиції, мода та норми беруть участь у формуванні зумовленого культурою будівельного вираження міст та будівель.
---
57: Norberg-Schulz, Christian: Genius Loci. Landschaft, Lebensraum, Baukunst; Stuttgart 1982
58: Cullen, Gordon: The Concise Townscape; Reprint; London / Singapore / Sydney / Wellington 1988; S. 162f (текст курсивом - G. Cullen)
59: Ульріке Бранді (2017)
60: Див., напр., „Kritischer Regionalismus“: Frampton, Kenneth: Die Architektur der Moderne. Eine kritische Baugeschichte; 1. Auflage der überarbeiteten und erweiterten Neuausgabe in deutscher Sprache (der 8. Auflage) München 2010; особливо III частина, глава 5: Kritischer Regionalismus: moderne Architektur und kulturelle Identität, S. 269 – 279