Термін „навколишній світ“ схиляє нас до думки, яка стверджує, що навколишній світ, це те, що знаходиться за межами людини, навколо неї. Отже, він існує відокремлено, а людина здається при цьому чимось „іншим“, відстороненим від (навколишнього) світу; і тому може „вільно“ поводитися з ним, як з об’єктом. Втім насправді не існує цього однозначного розмежування між людиною та навколишнім світом (суб’єкт та об’єкт), оскільки вона (людина) сама є частиною цього світу. Вона залучена до дій, вказівок, настроїв із її власною матеріальністю – активною чи пасивною – і знаходиться в полоні суспільних та природних процесів. Тут відкриваються детальніші та (пра-) давні можливості розгляду, які залежно від культури та історичної епохи можна філософськи осмислювати чи по-новому тематизувати.