Завдяки притаманним людині способам сприйняття ми можемо отримати інформацію про природний та збудований навколишній світ, діяльність людей у просторі та наші власні дії в ході аналізу. Щоправда, сприйняття завжди включає в себе процес відбору, а тому доводиться констатувати, що сприймаємо ми далеко не „все“ (напр. невидимі випромінювання; чи окремі аспекти, які ми несвідомо не сприймаємо або відфільтровуємо через відсутність інтересу до них). У зв’язку з теоретико-пізнавальною естетичною проблематикою філософ Вольфганг Велш, застерігаючи, пише: „Сприйняття в гетерогенності є можливим насправді лише, якщо паралельно сприймаються та беруться до уваги винятки. Воно вимагає специфічної уваги до сліпоти того, хто сприймає(…). Отже, така (…) розширена естетика є водночас самокритичною та критичною до сприйняття.“ (Welsch, Wolfgang: Adornos Ästhetik: Eine implizite Ästhetik des Erhabenen; in: Welsch, Wolfgang: Ästhetisches Denken; Stuttgart 2003, S. 150f)4 [неавторизований переклад І.Данко].
---
4: Примітка: В даних текстах йдеться не про „красу“ та мистецькі „критерії“ і т.п. у популярному розумінні слова „естетичний = гарний“, чи в звичному філософському розумінні „дійсно, гарно й добре“, а про розвиток сприйняття в на сьогоднішній день роздробленому, гетерогенному середовищі різноманітних і протилежних цінностей та мистецької продукції.